УДК 351.810:340.11:340.12
|
Бєляков К.І.
|
доктор юридичних наук, с.н.с., завідувач наукового відділу
правових проблем інформаційної діяльності
Науково-дослідного інституту інформатики і права НАПрН України
|
||
|
|||
|
Постановка проблеми. Словосполука “мова науки” вимовляється досить часто. Що, однак, за нею стоїть і чого ми вимагаємо від мови як інструмента науки? Чи дійсно наука має якусь особливу мову, яка відрізняється від повсякденного й, якщо це так, які її відмітні риси?
Як що говорити про мову взагалі, то досить ясно, що мова може використовуватися при досягненні багатьох, досить різноманітних, цілей. Так, поети та закохані використовують мову, щоб викликати у читача або слухача якесь переживання. Політики – для того, щоб створити враження розумності й загальної корисності своїх дій (навіть якщо ті не розумні й не корисні). Вчені – для того, щоб описати окремі факти і явища, охарактеризувати їхні взаємозв’язки. Відповідно до цих цілей, до мови висуваються різні вимоги. Так, поет вимагає від мови виразності, тобто здатності яскраво передати думку або почуття. Політик прагне максимальної емоційності при мінімальному інформаційному навантаженні. Вченому необхідні точність і ясність у дослідженнях…
|
|||
