DOI: https://doi.org/10.37750/2616-6798.2020.4(35).221222
УДК 681.3, 314.1, 004.6
|
БРАЙЧЕВСЬКИЙ С.М.,
|
кандидат фізико-математичних наук.
|
||
|
|||
|
Постановка проблеми. Швидкий розвиток сучасних інформаційних технологій породжує нові виклики і нові ризики, що потребують ретельного вивчення. До їх числа відносяться і проблеми правового регулювання, пов’язані з використанням Інтернету речей (далі – ІР) [1 – 6]. Вони пов’язані з наявністю (принаймні, гіпотетичною) в поведінці систем ІР елементів соціальної поведінки [2]. Питання про природу соціальних відносин між людиною та технологічною системою є, взагалі кажучи, досить нетривіальне. В пропонованій роботі ми не маємо наміру обговорювати цю проблему в повному обсязі.
Однією з проблем, які активно обговорюються у зв’язку з розвитком ІР, є захист персональних даних [7; 8]. Причина полягає перш за все в тому, що системи ІР за своєю природою призначені для збирання різноманітних даних, причому відповідно до певних алгоритмів, які не завжди відповідають загальноприйнятим нормам оперування конфіденційними відомостями. Важливо, що значна частина ризиків, що виникають, взагалі не пов’язані зі штатними режимами експлуатації систем ІР. Дійсно, кібернетична система може оперувати даними, “не усвідомлюючи”, що вони означають чи можуть означати в суб’єктивному сприйнятті людиною. Машина використовує дані з певною метою, тоді як хтось може використати ці ж самі дані зовсім з іншою метою...
|
|||
