|
ФУРАШЕВ В.М.,
|
кандидат технічних наук,
старший науковий співробітник, доцент
|
||
|
|||
|
Постановка проблеми. Поняття “інформація”, його сутність та, особливо, визначення є основним, ключовим в інформаційному праві.
Серед числених енциклопедичних, нормативно-правових визначень поняття “інформація” автору невідоме загальне тлумачення цього поняття. Більш того, часто-густо лунають думки, що таке визначення неможливо надати, а також що поняття “інформація” необхідно розглядати на одному рівні з поняттями “матерія”, “енергія”.
Метою роботи є дослідження можливості надання загального визначення поняття “інформація” та, на основі цього, визначення поняття “носій інформації”.
Виклад основних положень. Загальновідоме що отримання інформації людиною здійснюється через п’ять основних органів чуття, які разом з нервовою системою, а точніше, з одним її компонентом – сприймальним (рецепторним) апаратом, зумовлюють сприйняття дій факторів як внутрішнього, так і зовнішнього середовищ: зір, слух, нюх, смак та дотик.
Для отримання людиною інформації зовсім не необов’язково мати всі п’ять повноцінних вказаних органів чуття. Насправді, хіба людина з вадами зору, чи слуху, чи відчуття, не отримує інформацію? Зрозуміло, що отримує.
Але природа наділила подібними органами (сприймальним (рецепторним) апаратом) не лише людину, а тією чи іншою мірою всі живі істоти навколишнього світу, які також певною мірою сприймають інформацію та реагують на неї.
Це надає змогу висловити думку, що інформація – це те, що сприймається хоча б одним з органів чуття живої істоти та викликає її відповідне реагування. Для людини – це, як було вже вказано, зір, слух, нюх, смак та дотик. Для інших живих істот – те ж саме або інший сприймальний (рецепторний) апарат.
Таким чином, поняття “інформація” притаманне лише живим істотам..
На думку автора, головна сутність (мета) інформації полягає у забезпеченні існування та розвитку живих істот, підтримки всього їх життєвого циклу.
Але неможливо ігнорувати сучасний стан та тенденції розвитку науки і техніки в частині сприймання та використання інформації. Мова іде про штучні системи, які спроможні або потенційно будуть спроможні, саморозвиватися або самонавчатися – “штучний інтелект”.
|
|||
