МАРІЦ Д.О., “Кібератака” – війна майбутнього (ст. 104-109)

МАРІЦ Д.О.,

кандидат юридичних наук, доцент,

кафедра інформаційного права

та права інтелектуальної власності НТУУ “КПІ”

 

 

       Постановка проблеми. Питання кібербезпеки є основним для розробки програмних продуктів у галузі перспективних технологій, оскільки автоматизовані системи управління технологічними процесами важливих об’єктів знаходяться під загрозою як звичайних вірусів, так і цілеспрямованих атак. Тому захист інфраструктури інформаційних технологій є першочерговим завданням для спеціалістів у сфері інформаційної безпеки. Розширення інформаційного простору опосередковується впровадженням ноу-хау, досягнень науки та техніки, Інтернет ресурсів. Це безумовно впливає на інформаційну конкуренцію, а відтак і на кібернетичну безпеку, як окремих суб’єктів у суспільстві так і держави в цілому. За останнє десятиріччя кібернетична безпека сформувалася у самостійний науковий напрям, що має свою специфіку поставлених задач та методів дослідження [1]. У перекладі з грецької, кібернетика – це мистецтво управління. Однак таке управління, а часто-густо і контроль, використовується поза межами правового поля. Тому незвичним, а можливо і незрозумілим, на перший погляд, видається переплетіння суто технічних галузей з гуманітарними. Водночас юридичним аспектам захисту від кібератак на інформаційні ресурси не приділено достатньої уваги правознавцями, що і обумовлює актуальність даної проблематики.

    Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основні праці, які прямо або опосередковано стосуються такого явища як “кібератака” належать Богушу В.М., Бурячку В. Л., Духвалову А.П., Захаровій М.В., Корченко А.О., Хропаті І.В. Однак, ці напрацювання належать фахівцям у галузі технічних наук і більшою мірою стосуються розробок моделей захисту інформаційних ресурсів, що дозволяє визначити здатність відповідної системи захисту протистояти кібератакам. Водночас, лише спільними зусиллями, як представників технічних наук так і юридичних, можна досягти відповідних зрушень для досягнення спільної мети – здійснення кібернетичної безпеки, що черговий раз підкреслює як необхідність детального вивчення технічних питань щодо запобігання та попередження вчинення протиправних дій в інформаційному просторі, так і вироблення відповідної законодавчої бази.

       Метою статті є з’ясування порядку правового регулювання правовідносин у сфері інформаційної безпеки, що заподіюються шляхом вчинення кібератак у Інтернет-мережі.