РАДУТНИЙ О.Е., Інформаційне забезпечення легалізації проституції та декриміналізації окремої пов’язаної з нею діяльності (стор.147-157)

DOI: 

https://doi.org/10.37750/2616-6798.2016.2(17).272928

УДК 343.544+343.545:340.13+007.51:316.324.8

Радутний О.Е.,
доктор філософії (Ph.D.) з юридичних наук, доцент, доцент кафедри
кримінального права № 1 Національного юридичного університету
ім. Ярослава Мудрого, член ВГО “Асоціація кримінального права”
 
 
Анотація. В роботі розглянуті окремі аргументи “за” та “проти” легалізації проституції та декриміналізації пов’язаної з нею діяльності, доведена необхідність вирішення проблеми з точки зору прав людини та інтересів суспільства, запропоновано внесення змін у чинне законодавство України та застосування окремих заходів інформаційного забезпечення вказаного процесу.
Ключові слова: проституція, легалізація, інформаційне забезпечення, кримінально-правова охорона, права людини.
Аннотация. В работе рассмотрены отдельные аргументы “за” и “против” легализации проституции и декриминализации связанной с ней деятельности, обоснована необходимость решения проблемы с точки зрения прав человека и интересов общества, предложены изменения в действующее законодательство Украины и отдельные методы информационного обеспечения указанного процесса
Ключевые слова: проституция, легализация, информационное обеспечение, уголовно-правовая охрана, права человека.
Summary. The paper discusses some arguments “for” and “against” the legalization of prostitution and the decriminalization of related activities, the necessity of solving the problem from the perspective of human rights and the interests of society, proposes changes to the current legislation of Ukraine and specific methods of information support of this process.
Keywords: prostitution, legalization, information support, criminal and legal protection, human rights.
 
 
     Постановка проблеми. Як і будь-яке інше гостре питання, на кшталт запровадження чи скасування смертної кари, легалізації або заборони вогнепальної зброї та(або) наркотичних засобів і прекурсорів, проблема кримінально-правової протидії проституції або, навпаки, визнання її правомірною поведінкою з одночасною декриміналізацією її самої та пов’язаної з нею іншої діяльності завжди привертала до себе підвищену увагу і викликала непідробну зацікавленість. Як і завжди, існують різні позиції та аргументи до них. Не однаковими є законодавча оцінка та ставлення громадськості. Але з цього приводу якраз спадає на думку умовна паралель з ситуацією, коли заборонені до 6 серпня 1992 р. (дата набрання чинності Закону України “Про внесення доповнень і змін до Кримінального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу Української РСР і Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення” від 07.07.92 р. № 2547-XII [22]) приватнопідприємницька діяльність (ст. 150 КК України 1960 р.) та комерційне посередництво (ст. 151 КК України 1960 р.) вже певний час сприймалися не тільки як нормальний різновид поведінки будь-якої особи, але й виступали ознаками загального курсу на розвиток ринкових відносин, що був обраний після проголошення незалежності України. Можливо, і зараз питання про те, як слід суспільству поводитися з проблемою проституції, є таким самим штучним табу, що не витримає виваженого аналізу та конструктивних аргументів...
 

 

Видання НДІІП