ТИХОМИРОВ О.О., Інформаційний делікт як підстава “інформаційної” юридичної відповідальності: відмітні ознаки (ст. 37-44)

DOI: 

https://doi.org/10.37750/2616-6798.2019.1(28).273343

УДК 340:004

ТИХОМИРОВ О.О.,
кандидат юридичних наук, доцент,
доцент кафедри цивільно-правових дисциплін,
Національна академія Служби безпеки України
 
 
Анотація. У статті розглянуто ознаки, за якими інформаційні делікти може бути виокремлено серед інших видів правопорушень. Визначено, що ключові відмітні юридичні ознаки інформаційних деліктів стосуються їх об’єкта і об’єктивної сторони. Надано деякі пояснення ознак у взаємозв’язку інформаційного делікту з юридичною відповідальністю.
Ключові слова: інформаційний делікт, інформаційна деліктологія, склад інформаційного делікту, юридична відповідальність за інформаційний делікт.
Summary. The article deals with the features by which information delicts can be distinguished among other types of offenses. It is determined that the key distinctive legal features of information delicts characterize their object and objective side. Some explanations of the relationship of the information delict and information responsibility are given.
Keywords: information delict, information delictology, information delict composition, legal liability for information delict.
Аннотация. В статье рассмотрены признаки, по которым информационные деликты можно выделять среди других видов правонарушений. Определено, что ключевые отличительные признаки информационных деликтов касаются их объекта и объективной стороны. Представлено некоторые пояснения признаков во взаимосвязи информационного деликта с юридической ответственностью.
Ключевые слова: информационный деликт, состав информационного деликта, информационная деликтология, юридическая ответственность за информационный деликт.
 
 
      Постановка проблеми. Категорія “правопорушення в інформаційній сфері” привертає увагу багатьох вітчизняних науковців. З одного боку, є об’єктивні причини такої актуальності, пов’язані зокрема з критичним станом інформаційної безпеки України, наслідки якого спостерігаються щодня, а з іншого, – це “мода” у вітчизняній юридичній науці на недостатньо досліджену інформаційно-правову тематику, в межах якої багатьом дослідникам простіше просувати власні здобутки, які претендують на наукову новизну, і таким чином виконати кваліфікаційні вимоги підготовки науково-педагогічних кадрів. Водночас, розвиток інформаційно-правової думки, вкрай необхідний Україні, вимагає особливо виважених і прагматичних наукових позицій, що якомога скоріше приведуть до реального втілення вироблених ідей в практичну юриспруденцію і загалом у життя українського суспільства...
 

 

Видання НДІІП