|
Відповідно до Закону України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки” [1] одним з головних пріоритетів України є прагнення побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, в якому кожен міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, щоб надати можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному і особистому розвиткові та підвищуючи якість життя. Водночас, зауважується в Законі, склалися такі передумови, які вимагають прискореного розвитку інформаційного суспільства в Україні. Насамперед це пов’язано із соціально-економічною нерівністю, яка виникає між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, внаслідок суттєвої різниці в темпах зростання обсягів та номенклатури товарів і послуг, які виробляються та надаються за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій (далі – ІКТ). Така нерівність негативно впливає на конкурентоспроможність країн і життєвий рівень людей.
Актуальність зазначених питань підкреслюється і позицією Президента України, який відповідним указом [2] оголосив 2011 рік – роком освіти та інформаційного суспільства. Нагадаємо також, що актуальність проблеми розвитку інформаційного суспільства в Україні обумовлена, насамперед, загальносвітовою тенденцією становлення глобального інформаційного простору та спрямуванням України до європейської інтеграції. Отже, порушена тема статті є актуальною, а дослідження у цьому напрямі – важливі та перспективні.
Дослідженню різних аспектів інформаційного суспільства присвячено багато праць. Загальносоціологічна та філософська теорія постіндустріального суспільства глибоко розроблена в працях Е. Тоффлера, Д. Белла, М. Кастельса, Д. Рісмена та Дж. Гелбрейта. У своїх працях вони дали визначення інформаційного суспільства, окреслили його основні риси, позитивні та негативні наслідки розвитку…
|
