БЕРЕЗІН Б.О., Моделювання довготермінового зберігання правової інформації

Березін Б.О.,

науковий співробітник,

Інститут проблем реєстрації інформації НАН України

 

 

        Постановка проблеми та аналіз публікацій. За даними IDC, обсяги інформації, що створювались у світі за останні роки, становили у 2010 р. – 1,15 зеттабайт, а у 2012 р. вже 2,8 зеттабайт. Зростання загального обсягу інформації, що зберігається, веде до зростання обсягів даних, які повинні зберігатися довготерміново. Одна з перших у світі довідково-правових систем Lexis почала розроблятися наприкінці 60-х років минулого сторіччя в США. Зараз це одна з найбільших у світі баз даних правової інформації LexisNexis, яка надає доступ до мільярдів документів з більш як 45 тис. правових, новинних та бізнес-джерел. LexisNexis охоплює публікації з правової інформації, починаючи, з ХІХ сторіччя, у США, Великобританії, Канаді та інших країнах [1]. До числа найбільших баз даних правової інформації також відносять Westlaw, яка об’єднує більше ніж 40 тис. баз даних, та HeinOnline, особливістю якої є представлення документів тільки у вигляді PDF-файлів, відсканованих з першоджерел.

       Все частіше в США уряди штатів публікують закони, положення про органи та установи, нормативно-правові акти органів виконавчої влади та судові накази і рішення в Інтернеті. У деяких штатах важливі правові матеріали рівня штату більше не публікуються в друкованому вигляді і доступні тільки в глобальній мережі. Для регламентації процедур забезпечення автентичності, довготермінового зберігання та доступності матеріалів через п’ятдесят, сто років штатами приймається “Типовий закон про правові акти, що публікуються в електронному вигляді” (“Uniform Electronic Legal Material Act” – UELMA ) [2]…