|
Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із науковими практичними завданнями. Значення вивчення особи злочинця для попередження злочинів важко переоцінити. Про це красномовно говорить специфіка кримінології, головним завданням якої є попередження злочинів та профілактичний вплив на осіб, які схильні вчиняти злочини.
Проблема особи злочинця – одна із центральних і найбільш складних кримінологічних проблем. Її вивчення є істотна передумова успішної розробки теорії попередження злочинів, оскільки саме особа є носієм причин їх вчинення. Можна також сказати, що особа злочинця – основна й найважливіша ланка всього механізму злочинної поведінки. Ті її особливості, які породжують таку поведінку, повинні бути безпосереднім об’єктом попереджувального впливу [15, c. 85].
Автори вітчизняного курсу кримінології справедливо зазначають, що «однією з основних складових предмета науки кримінології є вчення про особу злочинця. Без нього неможливо до кінця з’ясувати всі інші кримінологічні проблеми, будь то детермінанти злочинності чи організація боротьби з нею» [7, c. 92].
Під особою злочинця розуміється як правило сукупність її соціально значимих негативних властивостей, які впливають у поєднанні із зовнішніми умовами (ситуацією) на злочинну поведінку [15, c. 85].
З таких основних положень ми виходили досліджуючи особу злочинця, який вчинив злочин передбачений ст. 358 КК України.
Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми. Відсутність в українській юридичній науці прикладних розробок проблеми запобігання підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збуту, використання підроблених документів, відповідних рекомендацій для практики, обмежує можливість правоохоронних органів у проведенні на належному рівні змістовної боротьби з цим злом…
|
