|
Постановка проблеми. Розмірковуючи про таємниці природи держави, Микола Олександрович Бердяєв зауважив наступне: “Владимир Соловьев хорошо сказал, что государство существует не для того, чтобы превращать земную жизнь в рай, а для того, чтобы помешать ей окончательно превратиться в ад”. Далі підсумовуючи, зазначає – “свобода и независимость человека требуют того, чтобы в основу государства была положена не только любовь, но также принуждение и право. В этом есть высшая правда” [1].
Виходячи з цих посилок можна зробити відповідні висновки про призначення юриспруденції, юридичної науки та, взагалі, про праворозуміння.
Інформаційне право як нова наука, що визначає розвиток юридичної галузі і навчальної дисципліни в інформаційній сфері, знаходиться в стані становлення та пошуків єдиної системи упорядкування інформаційних і електронно-інформаційних відносин з метою створення цілісного інформаційного законодавства [2], адаптованого до європейських правових стандартів [3]. Рішення цієї задачі безпосередньо пов’язане з проблемою праворозуміння. Тлумачення категорії “право” та застосування її на практиці бере початок з природних потреб людини, насамперед, з її інформаційних потреб, з подальшим нормативним закріпленням інформаційних прав і обов’язків.
Метою статті є визначення суттєвих ознак сучасного праворозуміння та основ понятійно-категоріального апарату інформаційного права.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. В Україні розвиток правової науки в інформаційній сфері здійснюється на основі досліджень результатів упорядкування окремих інформаційних відносин та прийняття нових нормативно-правових актів щодо інформаційного законодавства…
|
