|
Як вже зазначалося у журналі “Правова інформатика” № 3(27)/2010, с. 33, у перший день червня 2010 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України “Про захист персональних даних”. Згідно з результатами поіменного голосування, у другому читанні та в цілому проголосувало народних депутатів: за – 355, проти – 0, утрим. – 0, не гол. – 61; всього – 416. Президент України В. Янукович підписав Закон, який набирає чинності з 1 січня 2011 року, чим, що дуже важливо, виконав одне з зобов’язань України перед європейською спільнотою щодо приєднання держави до європейського правового простору та інтеграції України у світовий інформаційний простір.
Проте, від підприємців можна почути про незадоволеність відносно обов’язку реєстрації баз персональних даних, встановлених Законом України “Про захист персональних даних”.
У чому причина претензій до закону? Вона проста – бізнес завжди бажає та лобіює за будь-яку ціну необмежену для себе свободу. Підприємці не дуже згодні розкривати інформацію про окремих людей, яку вони несанкціоноване акумулюють у базах персональних даних та з якою метою і як вони цю інформацію використовують. У цьому питанні явно проглядається протистояння інтересів бізнесу, з одного боку, а з іншого – правам і свободам окремої людини, інтересам суспільства і безпеці держави.
Внесемо деяку ясність щодо проблеми.
Широкі, майже безмежні можливості сучасних інформаційно-комп’ютерних технологій та мереж щодо збирання, зберігання, використання, поширення та інших видів обробки персональних даних за певною ознакою (зокрема, ідентифікаційному номеру) дозволяють значно підсилити ефективність та знизити витрати управлінської діяльності, що на початку ери інформатизації й було основним мотивом її запровадження.
З моральної точки зору, автоматизація обробки даних дозволяє довідатися про людину все та взагалі несанкціоноване використовувати персональні дані з невідомою та мабуть небажаною для неї ціллю, наприклад, складання та поширення її “викривленого інформаційного портрету”.
Відомості про людину збираються й акумулюються різними державними органами (при влаштуванні на роботу, податковими органами, органами внутрішніх справ, митниці, органами реєстрації юридичних осіб при народженні й одержанні у наступному різних документів актів цивільного стану, медичними установами, органами реєстрації прав на нерухоме майно, при створенні приватних підприємств, …
|
