|
Сьогодні розвиток інформаційної сфери визначається нормами Закону України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки” від 09.01.07 р. № 537-V. В імперативній формі він поставив ряд завдань, зокрема, згідно з пунктом 2 “Законодавче забезпечення розвитку інформаційного суспільства” Розділу III “Національна політика розвитку інформаційного суспільства в Україні” визначено:
– створити цілісну систему інформаційного законодавства України;
– гармонізувати її з нормами міжнародного права;
– здійснити кодифікацію інформаційного законодавства України.
Які причини вищезазначеного? Вони лежать у площині значних недоліків та невирішених проблем чинного інформаційного законодавства. Ось деякі з них:
· впродовж 20 років нормотворчість в Україні здійснюється фрагментарно, фахівцями різних галузей, за відсутності єдиної системності. Концепція впорядкування відносин в інформаційній сфері держави відсутня. Підсумок – маємо більш як 4000 актів, які не відповідають наявності в країні цілісної системи інформаційного права і інформаційного законодавства. Деякі думки із зазначеного: доктор економічних наук І. Жиляєв (секретаріат Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти) відзначав: “Общий недостаток государственной политики – стратегия развития ИКТ непоследовательна. Бизнес привык к этому и полагает, что так лучше манипулировать нормами”. В.О. Горобцов (колишній заступник голови Держтелерадіо України): “Имеется 5 законов о СМИ, причем – разное регулирование. Принят Закон “О доступе к публичной информации”. По этой логике можно принимать законы по любым другим видам деятельности”;
· понятійний апарат потребує термінологічної єдності. Так, доктор юридичних наук, професор І. Арістова справедливо зауважує: “Нет постоянного понятийного аппарата, а значит, отсутствует фундамент информационного права”. Доктор юридичних наук В. Ковальський:“В 7 законах разные определения термина “информация”. Сегодня существует около 200 определений понятия “особа”…
|
