(Additional Protocol to the Convention for the Protection
of Individuals with regard to Automatic Processing of Personal Data
regarding supervisory authorities and transborder data flows).
Офіційний переклад
засвідчено Міністерством закордонних справ України від 01.07.02 р.
Преамбула
Сторони в цьому Додатковому протоколі до Конвенції про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних, відкритої для підписання в Страсбурзі 28 січня 1981 року (далі – “Конвенція”),
переконані у тому, що органи нагляду, виконуючи свої функції у повній незалежності, є елементом ефективного захисту осіб у зв’язку з обробкою персональних даних,
виходячи із важливості обміну інформацією між народами,
вважаючи, що із збільшенням обміну персональними даними через національні кордони, необхідно гарантувати ефективний захист прав людини та фундаментальних свобод, зокрема, право на недоторканість особистого життя стосовно таких обмінів персональними даними,
погодились із наступним:
Стаття 1 - Органи нагляду
1. Кожна Сторона призначає один або більше органів нагляду, відповідальний за забезпечення принципів, які містяться у її внутрішньодержавному праві, що втілюють принципи, викладені у Розділах II та III Конвенції, та в цьому Протоколі.
2. a. З цією метою вищезазначений орган нагляду має, зокрема, повноваження щодо розслідування та втручання, а також право брати участь у судовому розгляді або повідомляти компетентні судові органи про порушення умов внутрішньодержавного права, що втілюють принципи, викладені у пункті 1 статті 1 цього Протоколу.
b. Кожний орган нагляду розглядає та приймає рішення щодо заяв будь-якої особи відносно захисту його/її прав і основоположних свобод відносно обробки персональних даних, в межах своєї компетенції.
3. Органи нагляду виконують свої функції у повній незалежності.
4. Рішення органу нагляду можна оскаржити у суді у разі, якщо вони викликали скарги.
5. Відповідно до положень Розділу IV, та не впливаючи на положення Статті 13 Конвенції, органи нагляду співробітничаю між собою в тій мірі, наскільки це необхідно для виконання їхніх обов’язків, зокрема, шляхом обміну будь-якою корисною інформацією.
Стаття 2 - Транскордонні потоки персональних даних до користувачів, які не підпадають під юрисдикцію Сторони Конвенції
1. Кожна Сторона передбачає, що передача персональних даних користувачеві, що знаходиться під юрисдикцією Держави чи організації, які не є Стороною Конвенції, може відбуватися, тільки якщо така Держава чи організація забезпечує адекватний рівень захисту відповідної передачі даних.
2. Відходячи від положень пункту 1 статті 2 цього Протоколу, кожна Сторона може дозволити передачу персональних даних:
a. якщо внутрішньодержавне право забезпечує це у зв’язку з:
- специфічними інтересами суб’єкту даних…
