|
Постановка проблеми. В умовах глобалізації інформаційного простору та розвитку інформаційно-комунікаційних технологій зростає значення інформаційної діяльності органів влади і, зокрема, законодавчої гілки влади. Мова йде вже не тільки про інформаційне забезпечення діяльності органів влади, ряд науковців, як, наприклад, О.С. Устинович, зазначає, що вже сьогодні є всі підстави виділити “інформаційну діяльність” в якості самостійного напрямку роботи органу влади [1].
Визначення поняття “інформаційна діяльність” є одним з основних питань в інформаційному праві та інформаційному законодавстві. Одним з підходів до вирішення цієї задачі є визначення його через перелік основних видів інформаційної діяльності. Окреслення видів інформаційної діяльності та їх визначень дозволяє нам підійти і до визначення поняття “інформаційна діяльність”.
У своїх роботах питання видів інформаційної діяльності досліджували О.А. Баранов, І.Л. Бачило, К.І. Бєляков, Ю.П. Бурило, О.В. Гладківська, А.І. Марущак, О.С. Устинович, Ю.С. Шемшученко, О.І. Яременко.
В той же час, у сучасному законодавстві відсутнє легітимне визначення поняття “інформаційна діяльність”, немає визначень понять окремих видів інформаційної діяльності, а перелік самих видів викликає низку питань. Остання редакція Закону України “Про інформацію” [2], що набула чинності у травні 2011 р., тільки додала нових питань, прибравши із закону визначення самого поняття “інформаційна діяльність”, визначення окремих видів інформаційної діяльності та збільшивши перелік видів інформаційної діяльності. Проте новий перелік викликав ще більше питань, враховуючи, що законотворець не навів їх визначень.
Метою статті є аналіз сучасних підходів до класифікації видів інформаційної діяльності та визначення переліку основних видів інформаційної діяльності, які дозволяють підійти до розуміння сутності поняття “інформаційна діяльність”.
Виклад основних положень. Ряд сучасних вчених, розглядаючи види інформаційної діяльності, наголошують на неоднорідності її видів…
|
