© Державна наукова установа “Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України”, 2021
Ми будемо Вам вдячні, якщо при використанні матеріалів сайту Ви зробите посилання на сайт ДНУ ІІБП НАПрН України.
https://doi.org/10.37750/2616-6798.2017.4(23).273135
УДК 343.412:179.7(045)
Гуцал І.Ю.,
|
студентка Навчально-наукового Юридичного інституту
Національного авіаційного університету
|
||
|
|||
Постановка проблеми. Відповідно до Конституції України та міжнародних договорів, ратифікованих Верховною Радою України, найважливішим природним правом людини є її право на життя. Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю [1]. Саме тому у нашій державі евтаназія є кримінально-караним діянням. Такий склад злочину, поки що, не регламентований Кримінальним Кодексом України, але теорія кримінального права визначає, що добровільна згода людини на позбавлення її життя не виключає карності діяння і, як правило, кваліфікується за ст.115 КК України як умисне вбивство [2]. Хоча, в деяких сучасних країнах світу дане явище вважається нормою і давно легалізоване на законодавчому рівні. Порівняльний аналіз показників, які стосуються наслідків евтаназії в країнах, де вона легалізована дасть змогу зробити висновок щодо доцільності регламентації даного явища в Україні...
|
© Державна наукова установа “Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України”, 2021
Ми будемо Вам вдячні, якщо при використанні матеріалів сайту Ви зробите посилання на сайт ДНУ ІІБП НАПрН України.
01024, Україна, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 3
тел/факс (044) 235-22-90
E-mail: pravo@ippi.org.ua
WWW: ippi.org.ua