КЛИМЧУК М.П., МАРКО С.І., Інформаційна цінність висновку експерта, як джерела доказів у кримінальній справі

кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального процесу

Національної академії внутрішніх справ кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального процесу та криміналістики Львівського державного університету внутрішніх справ

 

        Постановка проблеми. Дослідження проблемних питань джерел доказів з відповідним рівнем їхнього теоретичного обґрунтування відбувалося у кожній історичній формі побудови кримінального процесу. Проте наукове дослідження джерел доказів, з’ясування їх природи і місця у кримінальному судочинстві почалися порівняно пізно. Так, наприклад, теоретичне обґрунтування і законодавче закріплення висновку експерта з’явилися лише у XIX ст., хоча в кримінальному судочинстві знання спеціалістів використовувалися з давніх часів [1, с. 83].

        Проблеми, пов’язані з відокремленим розглядом оцінки доказів та їх процесуальних джерел обумовлені також і тим, що чинне кримінально-процесуальне законодавство України регулює лише оцінку доказів (ст. 67 КПК України) [2], а про оцінку їх процесуальних джерел нічого не згадується. Хоча, на нашу думку, такий підхід законодавця не слід тлумачити як необхідність оцінювати тільки відомості про факти поза оцінкою їх джерел.

        Результатом проведення експертизи є відповідний документ – висновок експерта, який є одним із передбачених КПК України (ч. 2 ст. 65) джерел доказів [2]. Як і будь-яке джерело доказів, висновок експерта підлягає оцінці особою, що проводить дізнання, слідчим, прокурором та судом. Але те, що висновки експертизи ґрунтуються на спеціальних, наукових знаннях експерта, привело до появи в науці кримінального процесу різних точок зору щодо змісту і об’єму оцінки висновку експерта…