© Державна наукова установа “Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України”, 2021
Ми будемо Вам вдячні, якщо при використанні матеріалів сайту Ви зробите посилання на сайт ДНУ ІІБП НАПрН України.
https://doi.org/10.37750/2616-6798.2012.1(4).271724
УДК 347.78
КОМЗЮК Л.Т.,
|
кандидат юридичних наук, доцент,
докторант юридичного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
|
||
|
|||
Постановка проблеми. Наближення чвертьстолітнього ювілею від початку здійснення активної гармонізаційної політики у сфері авторського права (далі – АП) в ЄС (пов’язані з прийняттям у 1988 р. Європейською Комісією (далі – ЄК)) Зеленої книги “Авторське право і технологічний виклик”) ознаменувалось низкою вагомих ініціатив, які дають багатий матеріал для осмислення сучасної проблематики охорони авторських та суміжних прав у контексті європейської інтеграції. Попри появу протягом останніх років низки наукових праць, в яких висвітлюються окремі аспекти досліджуваної теми [див., зокрема 1, 2], її актуальність не знижується, оскільки не вистачає аналізу й узагальнення саме новітніх домінуючих тенденцій у зазначеній сфері.
Метою статті є аналіз найактуальніших (як позитивних, так і негативних) сучасних тенденцій гармонізації європейського АП (в широкому розумінні, тобто, включаючи і суміжні права (далі – СП)).
Виклад основних положень. Для кращого розуміння сучасного стану і тенденцій гармонізації АП ЄС наголосимо, насамперед, на тому, що зберігається невизначеність щодо місця АП (і в цілому права інтелектуальної власності (далі – ІВ)) у системі права ЄС. Цей недолік не усунули ні вже відхилений проект Конституції ЄЄ, ні сучасна новелізація Лісабонським договором від 13.12.07 р. про внесення змін до Договору про Європейський Союз і Договору про заснування Європейського Співтовариства первинного права ЄС – його засновницьких договорів. У всіх названих, а також в деяких інших документах (Хартія основних прав ЄС, класифікатор галузей “законодавства”) і далі вбачається підрядне значення права ІВ щодо регулювання відносин власності (як це має місце в п. 9 преамбули Директиви 2001/29/ЄС), щодо спільного (єдиного) ринку чи щодо конкуренційного права.
У зв’язку з набранням чинності 1 грудня 2009 р. вже згаданим Лісабонським договором суттєво змінилась ситуація з визначеністю і з обсягом компетенції ЄС щодо гармонізації охорони прав ІВ. Так, ч. 1 ст. 118 Договору про функціонування Європейського Союзу передбачено, що в контексті створення і функціонування внутрішнього ринку Європейський Парламент і Рада, діючи відповідно до звичайної законодавчої процедури, встановлюють заходи зі створення титулів європейських прав ІВ для “запровадження однакової охорони прав інтелектуальної власності у всьому Союзі” [3]…
|
© Державна наукова установа “Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України”, 2021
Ми будемо Вам вдячні, якщо при використанні матеріалів сайту Ви зробите посилання на сайт ДНУ ІІБП НАПрН України.
01024, Україна, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 3
тел/факс (044) 235-22-90
E-mail: pravo@ippi.org.ua
WWW: ippi.org.ua