КОРЧЕВНА Л.О., Категорія “право” в ученнях німецької класичної філософії

DOI: 

https://doi.org/10.37750/2616-6798.2012.2(5).271825

УДК 34

Корчевна Л.О.,
доктор юридичних наук, професор,
Одеський національний університет ім. І. Мечникова
 
 
Анотація. Про категорію “право” в ученнях І. Канта та Г. Гегеля.
Ключові слова: механізм правового регулювання, право, свобода, закон.
Аннотация. О категории право” в учениях И. Канта и Г. Гегеля.
Ключевые слова: механизм правовой регуляции, право, свобода, закон.
Summary. Of the category right” in the studies of I. Canta and  G. Gegelya.
Keywords: mechanism of the legal adjusting, right, freedom, law.
 
 
        Постановка проблеми. У сучасній вітчизняній юридичній літературі під механізмом правового регулювання розуміють систему юридичних засобів, які забезпечують упорядкованість суспільних відносин правом. До його елементів відносять норми права, юридичні факти, правовідносини, акти застосування права і реалізації суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. Однак за умов гуманітаризації теоретичних знань про державу і право правомірність цього викликає сумніви.
       Радянська наука ототожнювалася з природничими науками взагалі, внаслідок чого правознавство знаходилось в одній низці з природознавством. Таке розуміння було зорієнтоване на причинно-механістичну картину світу, згідно з якою вважалося, що усі явища викликаються причинами і оцінюються відповідно до законів механіки. Ця картина склалась в епоху Просвітництва, коли з природничих наук була вилучена метафізика. Відкрита у той час всезагальність причинного зв’язку дозволяла робити припущення, що каузальний закон є всезагальним законом природи, а досягнення техніки давали підстави вважати, що все підпорядковане законам механіки, людина ж відіграє роль гвинтика.
        Минуле століття характеризувалося онтологічною революцією у розумінні наукового пізнання. Було доведено, що пізнавальне відношення є відношенням буття і що пізнання крім суто інтелектуального, логіко-гносеологічного дискурсу охоплює й волю, і чуття людини (її переконання, оцінки, страждання). Згідно з сучасною онтологією реальний світ у собі є не простим, а всебічно розширеним. У ньому зводяться один над одним чотири шари буття, нижчий з яких завжди стає опорою для вищих.
        Найнижчий шар охоплює космос як сукупність усіх фізичних утворень – від атома до величезних систем, про які ми дізнаємося з астрономії. Другим шаром є царство органічного, плинність якого дуже мала порівняно з космосом за протяжністю, але набагато переважає його за рівнем буття й автономності. Над організмом, спираючись на нього і водночас будучи цілком самостійним, підноситься світ душі (психіка в цілому й свідомість зокрема). А над ним знаходиться духовне життя (світ ідей), яке утворює загальну сферу, становлення якої поєднує покоління…