|
|
Анотація. В статті досліджується питання стану правового життя як форми буття права, що характеризує специфіку і рівень правового розвитку українського суспільства, а також стан та рівень правової свідомості, системи законодавства, правозастосовної практики, ступінь гарантованості основних прав і свобод людини. Розкриваються основні ознаки правового життя та його напрями, одне з яких пов’язане з організацією соціальних зв’язків, а інше – з їхньою дезорганізацією. Констатується, що правове життя можна розглядати як на рівні суспільства, так і на рівні окремих його складових, окремих особистостей. Воно диференціюється за просторовим принципом (правове життя держави, окремих її територій), часовим (правове життя сучасного суспільства і пройдешних правових епох); за рівнем правового розвитку суспільства (правове життя правового суспільства і неправового, з тоталітарною спадщиною) тощо. При цьому своєрідною “візитною карткою” правового життя є правові акти, в яких виражається юридичне буття, живе право. Саме правові акти є важливим засобом задоволення інтересів усіх суб’єктів. Тому правове життя будь-якого суспільства і держави можна розкрити вивчивши природу юридичних документів, за допомоги яких відповідні особи досягають своїх цілей, задовольняють конкретні свої інтереси. Здійснено короткий екскурс у зміст поняття “нірвана”, як предмета буддійської філософії, яке корелюється з таким сучасним терміном, яким є термін “правове життя”. У двостороннім взаємозв’язку з відповідним наповненням, своїм предметом і поняттям вони можуть утворювати такий новий термін, яким є термін “нірвана правового життя”. Під цим терміном пропонується розуміти такий стан функціонування людини, суспільства, держави, за якого забезпечується належна дія принципів права, чітке дотримання, виконання та застосування положень норм права, як основного механізму регулювання суспільних відносин. Це сприяє забезпеченню належного функціонування суспільного життя у відповідності до принципів права, що є своєрідним лакмусом стану усього наявного, позитивного, що є у правовому житті людини, суспільства і держави, тобто, є показником позитивної складової “правового життя” в державі, а негативна складова – є показником деформації “нірвани”. Таким чином, це показник високих досягнень (результатів) впровадження норм права у повсякденне життя суспільства держави; це – відповідний позитивний результат зазначеного впровадження; це – оцінка належної поваги до права та його дотримання у суспільстві; це – високий рівень правосвідомості громадян; це – високий рівень правової культури в державі. Розкрито сучасне правове життя в Україні, яке характеризується глибокою суперечністю, і яке, поряд з відповідним рівнем правової культури та правосвідомісті громадян, наповнене антагоністичними тенденціями, тобто практично “нірвана правового життя” мала, має і очевидно що буде мати певні невідповідності її теоретичним постулатам, а правове життя існує з певними вадами. Проявляється зазначене у нормотворчій діяльності органів публічної влади, у прийнятті рішень суб’єктами публічного і приватного права, у діях окремих посадових (службових) осіб і громадян, тобто, у процесі проявів банального правового нігілізму. Наводяться приклади прояву правового нігілізму у діяльності органів публічної влади, насамперед, вищих її органів. Напрацьовано висновки з конкретними пропозиціями щодо забезпечення належної ефективності функціонування “нірвани правового життя” в Україні.
Ключові слова: демократичне суспільство, нірвана, нірвана правового життя, правова держава, правова культура, правова свідомість,правове життя.
|
