|
Постановка проблеми. Право громадян на доступ до інформації – гарантоване статтею 34 Конституції України, а саме: право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.
Незважаючи на існуючу значну кількість наукових праць, що стосуються розкриття окремих аспектів захисту прав громадян представниками вітчизняної доктрини, досліджувались питання становлення та розвитку захисту прав громадян, принципи, методи, але залишилося поза увагою науковців питання щодо захисту прав громадян на доступ до інформації. У зв’язку із цим дослідження проблем захисту прав громадян на доступ до інформації є актуальним завданням сучасної юридичної науки – інформаційного права, законотворчої практики і правозастосування.
Метою статті є визначення основних правових проблем захисту прав громадян на доступ до інформації та авторські пропозиції щодо впровадження в Україні позитивного зарубіжного досвіду законодавчого регулювання захисту прав громадян на доступ до інформації.
Виклад основних положень. Здійснення права на доступ до інформації може бути обмежене законом: в інтересах національної безпеки, в інтересах територіальної цілісності , в інтересах громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно.
Закріплене Конституцією України право на доступ до інформації передбачено законами України: “Про інформацію”, “Про доступ до публічної інформації”, “Про звернення громадян” та іншими нормативно-правовими актами.
|
