КРАСНОСТУП Г.М., Універсальна програмна послуга: визначення поняття та засади правового регулювання

DOI:

https://doi.org/10.37750/2616-6798.2015.2(14).272678

УДК 34.096

КРАСНОСТУП Г.М.,

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник

Анотація. Стаття присвячена дослідженню сучасного стану організаційно-правового забезпечення державної політики щодо обов’язкового забезпечення абонентам можливості перегляду пакета програм у складі універсальної програмної послуги, а також формуванню пропозицій стосовно врахування кращих європейських практик з порушеного питання під час підготовки нової редакції Закону України “Про телебачення і радіомовлення”.

Ключові слова: універсальна програмна послуга, провайдер програмної послуги, кабельне телебачення.

Аннотация. Статья посвящена исследованию современного состояния организационно-правового обеспечения государственной политики по обязательному обеспечению абонентам возможности просмотра пакета программ в составе универсальной программной услуги, а также формированию предложений относительно учета лучших европейских практик по данному вопросу при подготовке новой редакции Закона Украины “О телевидении и радиовещании”.

Ключевые слова: универсальная программная услуга, провайдер программной услуги, кабельное телевидение.

Summary. The article investigates the current state of organizational and legal support of public policy on the mandatory provision to subscribers the ability to view the TV channel package as part of must carry (universal program service), as well as the formation of proposals for consideration of the best European practices in question raised during the preparation of the new Law of Ukraine “On Television and Radio Broadcasting”.

Keywords: must carry, program service providers, cable TV.

Постановка проблеми. Згідно з Додатком XXXVIІ до глави 15 “Політика з питань аудіовізуальної галузі” Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами-членами, з іншої сторони протягом 2 років з дати її набрання чинності, Україна зобов’язується наблизити своє законодавство до законодавства ЄС: Європейської Конвенції про транскордонне телебачення 1989 року; Директиви 2007/65/ЄC щодо аудіовізуальних медіа-послуг [1].

Відповідно до пункту 353 заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2014 – 2017 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 847, до липня 2016 року передбачено розробку нової редакції Закону України “Про телебачення і радіомовлення” [2].

Повний текст статті.

Журнал "Інформація і право" >> 2(14)/2015

DOI:

Проекти інституту

Видання НДІІП

Вибрані видання