|
Постановка проблеми. На даний час в Україні дуже гостро постає питання ефективності діяльності виконавчої влади, основною метою якої є забезпечення прав і свобод громадян, а також задоволення потреб громадян, що можливо лише при упорядкуванні системи надання адміністративних послуг. Суспільний запит на такі послуги постійно зростає, а їх склад, зміст і процедура надання потребує наукового юридичного обґрунтування та законодавчого закріплення.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням надання адміністративних послуг присвячено багато праць, зокрема праці В. Авер’янова, І. Голосніченка, І. Венедиктова, І. Коліушка, В.Сороко, Т. Маматової, В. Тимощука та багато інших [2 – 8]. Питання модифікації механізму надання громадянам адміністративних послуг присвячені праці таких авторів, як В. Занфіров, А. Ліпенцев тощо [9, 10]. Разом з тим, практично не досліджено особливості правового регулювання надання адміністративних послуг за допомогою Інтернет-технологій, що і обумовлює актуальність цієї роботи.
Метою статті є дослідження механізму надання адміністративних послуг із орієнтацією на споживача, а саме: аналіз законодавства України щодо визначення правових умов надання адміністративних послуг за допомогою Інтернет-технологій.
Виклад основного матеріалу. Ще наприкінці 1980-х років в багатьох країнах розпочалося переосмислення ролі державного управління та взаємовідносин державної влади з громадянами. Стало нагальною потребою питання пошуку способів підвищення якості й збільшення кількості адміністративних послуг. В той же час у громадян зменшилася довіра до системи державної влади внаслідок неефективності її діяльності, що потягло за собою необхідність зміни традиційного підходу до адміністративного управління. В результаті чого, в ряді країн пріоритетами системи державного управління стали підвищення ефективності управління, орієнтація на задоволення попиту населення, наближення органів виконавчої влади до громадянина тощо...
|
