|
Постановка проблеми. Розв’язання будь-якої суспільної проблеми потребує, як правило, вирішення різних за своєю природою і змістом її складових. Серед них: соціально-економічні, політичні, інформаційні, правові, організаційно-управлінські, соціокультурні. Тероризм є суспільно небезпечним феноменом проблема запобігання якому полягає у пошуку, визначенні і застосуванні відповідних засобів, мінімізації його суспільно небезпечних наслідків. У широкому розумінні – це завдання всього суспільства, а у вузькому – це практична діяльність спеціально уповноважених органів щодо запобігання проявам тероризму.
Наукове забезпечення вирішення цього завдання, потребує, зокрема, теоретичного осмислення та наукового обґрунтування методологічних засад діяльності щодо запобігання тероризму. Останнє ж вимагає розробки змістовних, особливо методологічних, загально понятійних, інформаційних проблем. Перед наукою також стоїть завдання розширення доступу до інформації в цій сфері, адаптації загальних прийомів і способів використання інформації до об’єктів, які охоплюються, у т. ч. галузевими науками.
Аналіз останніх досліджень. Дослідження тероризму є надзвичайно складним теоретично і методологічно. На початку 1990-х років ця проблема розглядалася виключно як міжнародно-правова категорія. Вагомий внесок у дослідження проблем тероризму в той час зробили А.Н. Трайнін, Н.С. Бєглова, Т.С. Бояр-Сазонович, І.І. Карпець, Е.Г. Ляхов.
Протягом 1990-х років проблема тероризму стала предметом поглиблених фундаментальних досліджень багатьох вчених, що розглядали її з урахуванням правових, соціальних, політичних, економічних, інформаційних та філософських аспектів.
Серед російських кримінологів – дослідників тероризму заслуговують на увагу праці таких науковців, як Ю.М. Антонян, І.Ю. Гловацький, Г.М. Горшенков, А.І. Гушер, А.П. Груздєва, А.І. Долгова, С.В. Дьяков, С.У. Дікаєв, О.А. Ігнатьєв, І.І. Карпець, М.П. Карпушин, В.В. Лунеєв, Д.А. Шестаков…
|
