|
|
Анотація. Стаття присвячена питанням бачення феномену “інформація” різними галузями науки та необхідності її вірної оцінки наукою кримінального права.
Ключові слова: інформація, інформаційні відносини, інформаційне суспільство, інформаційна безпеки.
Аннотация. Статья посвящена вопросам видения феномена “информация” разными отраслями науки и необходимости ее верной оценки наукой уголовного права.
Ключевые слова: информация, информационные отношения, информационное общество, информационная безопасность.
Summary. Article is devoted to the vision of the “information” phenomenon in different branches of science and its need to be correctly assessed by science of criminal law.
Keywords: information, information relations, information society, information security.
|
|
|
Постановка проблеми. Сучасний світ повною мірою залежить від інформаційних потоків, які забезпечують реалізацію суспільних відносин. Їх використання утворює нові способи здійснення суспільних відносин, а сама інформація є однією з тріади цінностей інформаційного суспільства. Проте, сьогодні фактично відсутні єдині підходи до оцінки, і, зокрема, правового визначення феномену інформації. Часто це ускладнює не лише упорядкування суспільних відносин у інформаційній сфері, а й унеможливлює розуміння цього феномену науковцями-правниками у різних галузях права.
Спроби надати доктринальне правове визначення категорії “інформація” робили І.В. Арістова, І.Л. Бачило, К.І. Беляков, А.Б. Вєнгєров, В.А. Дозорцев, В.А. Копилов, І.Б. Ткачук, Н.А. Савінова та інші вчені. Утім, навіть класифікації підходів у правовій науці до визначення категорія “інформація” до цього часу повною мірою не вдалося сформувати, що, очевидно, перешкоджає ефективному застосуванню цього терміну на рівні різних галузей права, зокрема, кримінального права, де інформація може виступати не лише предметом, а й знаряддям чи засобом вчинення злочину.
Метою статті є визначення підходів до оцінки феномену інформації різними галузями сучасної науки у контексті її кримінально-правової охорони.
Виклад основного матеріалу. У середині ХХ ст. К. Шеноном і У. Уівером для визначення кількості переданої інформації були запропоновані вірогідні методи.
К. Шенон розумів під інформацією не будь-які повідомлення, якими люди обмінюються або передають їх технічними каналами, а лише такі, що зменшують невизначеність у отримувача інформації [1, c. 45]. У 1948 р. він запропонував спосіб виміру кількості інформації, що міститься в одному випадковому об’єкті щодо іншого випадкового об’єкта. Це дало змогу виражати кількість інформації числом. Відтоді поняття “інформація” починає розширювати сферу свого застосування.
|
