|
Постановка проблеми. Відносини з приводу доступу до публічної інформації набули актуальності після прийняття Закону України “Про доступ до публічної інформації”. Забезпечення громадянам вільного доступу до будь-якої інформації, крім таємної, конфіденційної і службової, є одним з обов’язків судових органів, зокрема місцевих загальних судів. Однак однозначно не визначені обсяг публічної інформації, який має надаватися, деталізована процедура надання відомостей з урахуванням процесуальних особливостей діяльності місцевих загальних судів. Адже такі суди, розглядаючи кримінальні, цивільні справи, справи про адміністративні правопорушення тощо, мають право на закритий судовий розгляд, а також обов’язок оприлюднювати судові рішення.
Таким чином, визначення особливостей забезпечення громадян публічною інформацією, відмежування його від процесуальних повноважень суду і суддів має як науково-теоретичний, так і суто практичний характер.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематику доступу громадян до інформації досліджував А.І. Марущак [1]. У частині існування конфіденційної і таємної інформації свій внесок у науку інформаційного права здійснили В.М. Брижко, який дослідив організаційно-правові питання захисту персональних даних [2], Ю.О. Гелич, яка присвятила свою дисертацію таємниці особистого життя людини [3], та інші науковці.
Серед актуальних досліджень у цьому напрямі варто відзначити дисертаційну роботу О.О. Овсяннікової, яка здійснила класифікацію інформації про “суддівське співтовариство”, що має бути доступною для громадян та засобів масової інформації:
· найменування і реквізити органу суддівського співтовариства, що постійно діє (адреса, телефон довідкової служби, адреса електронної пошти);
· керівництво і персональний склад Ради суддів України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рад суддів і кваліфікаційних комісій суддів (прізвище, ім’я, по батькові, посада або сфера діяльності)…
|
