5 – 6 березня п.р. учасникам Загальних зборів Національної академії правових наук України було презентовано проект Концепції кодифікації інформаційного законодавства України, опублікований у науковому фаховому журналі «Інформація і право» № 1(4) – 2012.
Проект Концепції був розроблений авторським колективом НДЦПІ НАПрН України, взятий за основу і рекомендований до обговорення Координаційним бюро з інформаційного права та інформаційної безпеки Відділення державно-правових наук і міжнародного права НАПрН України.
Ця Концепція визначає систему науково обґрунтованих поглядів щодо кодифікації інформаційного законодавства України відповідно до потреб розвитку інформаційних відносин в умовах становлення інформаційного суспільства та глобального інформаційного простору. До базових елементів проекту Концепції слід віднести такі:
1. До основних принципів кодифікації інформаційного законодавства України та розвитку інформаційної сфери віднесено:
– верховенство права;
– гарантованість права на інформацію, додержання інформаційних прав і свобод людини і громадянина;
– захищеність персональних даних, особистого та сімейного життя людини;
– забезпечення свободи інформаційної діяльності та вільного доступу до інформаційних ресурсів, крім винятків, визначених законами України;
– захищеність національних інтересів і дотримання балансу інтересів людини, суспільства і держави в інформаційній сфері;
– формування правових засад щодо забезпечення розвитку виробництва і розповсюдження вітчизняних інформаційних технологій, ресурсів, продукції та послуг;
– гарантованість інформаційної безпеки та незворотність юридичної відповідальності за правопорушення в інформаційній сфері.
2. Метою кодифікації інформаційного законодавства України визначено реалізацію державою гарантій, спрямованих на створення упорядкованої структури правового регулювання, охорони та захисту інформаційних відносин, забезпечення співвідношення потреб та інтересів людини, суспільства і держави в інформаційній сфері України та її представництва у глобальному інформаційному просторі.
3. Основними завданнями кодифікації інформаційного законодавства є:
– досягнення консенсусу в суспільних інформаційних відносинах на засадах розробки узгодженої системи юридичних норм;
– визначення гарантій прав і свобод людини і громадянина, завдань і функцій суспільства та держави в інформаційній сфері;
– забезпечення захисту персональних даних, інформації з обмеженим доступом, технічного захисту інформації та інших аспектів інформаційної безпеки в умовах глобалізації;
– запобігання правопорушенням і забезпечення правомірної поведінки учасників інформаційної діяльності;
– гармонізація інформаційного законодавства з нормами і стандартами міжнародного інформаційного права.
4. Стосовно історичних та суспільно-правових аспектів кодифікації інформаційного законодавства у проекті Концепції зазначено, що наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття у світі та в Україні відбулася інформаційна революція, однією з ключових особливостей якої є стрімкий розвиток інформаційних технологій і зростання значимості інформації в суспільних відносинах. Протягом останніх десятиріч спостерігається поступальний розвиток інформаційної сфери як особливої системи суспільних відносин, що виникають в усіх сферах життя та діяльності людини, суспільства і держави. Відбувається стабільний розвиток і структуризація вітчизняного інформаційного ринку як системи економічних, організаційних і правових відносин щодо створення, продажу і купівлі інформаційних ресурсів, технологій, продукції та послуг.
5. Інформаційне законодавство України містить близько 4 тис. нормативно-правових актів, які безпосередньо чи опосередковано регулюють інформаційні відносини. Системоутворюючими із них є: Конституція України, закони України «Про інформацію», «Про телекомунікації», «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 – 2015 роки», «Про захист персональних даних», «Про доступ до публічної інформації», а також закони «Про телебачення і радіомовлення», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформаційні агентства», «Про бібліотеки і бібліотечну справу», «Про національний архівний фонд і архівні установи», «Про державну таємницю», «Про науково-технічну інформацію», «Про національну програму інформатизації», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» та інші, що створюють правові передумови для розвитку функціональних напрямів інформаційної діяльності.
6. В сучасних умовах у правовому регулюванні інформаційних відносин в Україні існує низка організаційних, нормативних, процесуальних та інших питань, які потребують комплексного опрацювання й актуалізують проблему кодифікації та подальшого розвитку нормативно-правової бази в інформаційній сфері. Актуальними, зокрема, постають питання правового регулювання:
– суспільних відносин за функціональними напрямами інформаційної діяльності (інформатизація, зв'язок, телекомунікації; засоби масової інформації, Інтернет, реклама; видавнича, бібліотечна, архівна і музейна справа; інформаційна діяльність у галузях культури і мистецтв; освіта, дистанційне навчання; електронні послуги, електронна торгівля, електронний банкінг; електронний документообіг та електронний підпис, електронне урядування і доступ до публічної інформації тощо);
– захисту персональних даних, інформації обмеженого доступу, технічного захисту інформації та інших питань забезпечення інформаційної безпеки.
7. Кодифікацію інформаційного законодавства запропоновано проводити за двома основними напрямами:
– розробка кодифікованого акту (Інформаційного кодексу України) як основного закону в інформаційній сфері;
– систематизація, удосконалення і подальший розвиток законодавства України за окремими функціональними сегментами інформаційної сфери.
Проектом Концепції також визначено доктринальні та методологічні аспекти кодифікації інформаційного законодавства, механізми реалізації Концепції тощо.
