РАДУТНИЙ О.Е., Правовий статус та характеристика цифрової людини (ст. 35-51)

DOI: 

https://doi.org/10.37750/2616-6798.2021.4(39).248552

УДК 342.22:004.8

Радутний О.Е.,
доктор філософії (Ph.D.) з юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального права № 1 Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого.
 
 
Анотація. В статті окреслено шлях, яким розвивається людство від Homo sapiens до цифрової людини за трьома основними напрямками. Доведено, що новітні високотехнологічні пристрої забезпечують щільний інтерактивний зв’язок з користувачем, тим самим поступово стають невід’ємними частинами біологічного тіла та свідомості людини, своєрідними органами або ланцюжками для передачі нервових сигналів. Можливість поєднання вуглецевої технології (людини) з кремнієвою технологією (штучний інтелект, імплантати, об’єкти робототехніки) створює новий потужний виклик для правової доктрини, одним з основних завдань якої стає опис правових характеристик цифрової людини, визначення її правового статусу в системі правовідносин. Для узагальнення понять “перехідна людина” (transhuman) та постлюдина (posthuman), якими оперує трансгуманізм, автор пропонує використовувати термін цифрова людина (digital human being). Аргументовано необхідність спрямування державного регулювання на обмеження або запобігання асоціальному використанню цифровою людиною своїх покращених фізичних та когнітивних властивостей. Розглянуто можливість квантового безсмертя. Висловлено припущення про появу нових прав, обов’язків і свобод, які зараз існують лише у теорії або навіть знаходяться за межами уяви і обговорення. Вони можуть стати предметом надприродного права як правонаступника права природного. Проаналізовано можливість переходу процесу прийняття рішень від цифрової людини до штучного інтелекту в її імпланті, коли мозок буде продовжувати одержувати сигнали, які утворюватимуть ілюзію свободи волі. Доведено, що цифрова людина має бути визнана спеціальним суб’єктом правовідносин, спеціальною правовою персоною.
Ключові слова: цифрова людина, перехідна людина, постлюдина, кіборг, трансгуманізм, інтелект, штучний інтелект, імплант, нейронна мережа, нейромедіатор, блокчейн, Великі Дані, інформація, Всеосяжний Інтернет, сингулярність, когнітивні функції, моторошна долина, правова персона, юридична відповідальність, природне право, надприродне право, гуманізм, постгуманізм.
Summary. The article outlines the path that humanity is developing from Homo sapiens to digital human being in three main vectors. The latest high-tech devices have been proven to provide a tight interactive connection with the user, thus gradually becoming an integral part of the biological body and human consciousness, a kind of organs or chains for transmitting nerve signals. The possibility of combining carbon technology (human) with silicon technology (artificial intelligence, implants, robotics) creates a powerful new challenge for legal doctrine, one of the main tasks of which is to describe the legal characteristics of digital human being, determine his or her legal status in the law system. To generalize the concepts of transhuman and posthuman, which operates on transhumanism, the author proposes to use the common term of digital human being. The necessity of directing state regulation to limit or prevent the antisocial use of improved physical and cognitive properties by digital human being is argued. The possibility of quantum immortality is considered. It has been suggested that new rights, responsibilities, and freedoms may emerge that now exist only in theory or even beyond imagination and discussion. They can become the subject of supernatural law as the successor of natural law. The possibility of the transition of the decision-making process from a digital human being to artificial intelligence in its implant, when the brain will continue to receive signals that will form the illusion of free will, is analysed. It is proved that a digital human being must be recognized as a special persona of legal relations...