Вітчизняна адміністративно-правова наука потребує розроблення на теоретичному рівні нової категорії, здатної охопити сучасні управлінські процеси та взаємодію правової держави та громадянського суспільства в Україні. Незважаючи на цінність і традиції теорії державного управління та цієї категорії, слід констатувати, державна управлінська діяльність засвідчує застарілість даного поняття. Західна наука пропонує концепції “публічного управління”, “публічного адміністрування”, “демократичного врядування” тощо, які опрацьовуються вітчизняними фахівцями з метою визначення їх змісту, співвідношення, а також можливості їх інтеграції в українське правове поле. Наукові публікації є розрізненими та зазвичай суперечливими, що підкреслює актуальність наукового пошуку у цій сфері. Адміністративно-правова наука потребує вироблення доктринального розуміння категорії, що відповідала б новому державному управлінню у сучасному світі та сучасній Україні зокрема. Тож розроблення автором категорії “публічне адміністрування”, запропоноване автором його розуміння з одного боку є надзвичайно актуальним, з іншого може стати міцним поштовхом для продовження досліджень у цій сфері, виводячи їх на новий рівень.
Особливої уваги потребує, поряд із публічним адмініструванням як процесом, потребує й об’єкт, на який справляється керуючий вплив. Події, що відбуваються у державі та суспільстві, демонструють об’єктивну необхідність аналізу публічного адміністрування саме у сферах, що забезпечують існування та ефективну діяльність держави. Адміністративно-політична сфера, що виокремлювалась у науці адміністративного права, на сьогоднішній день також вичерпала себе, оскільки розмито межі, які б її відокремлювали, та втрачено атрибути сфери. Запропонована автором національно-безпекова сфера є новим поглядом на об’єкт публічного адміністрування, та свідчить про актуальність монографічного дослідження.
Структура роботи є вивіреною та стрункою. Перший розділ присвячено теоретичним засадам публічного адміністрування національно-безпековою сферою, де, серед іншого, здійснено сутнісно-правову характеристику категорії “публічне адміністрування”, а також визначено зміст поняття “національно-безпекова сфера”. Другий розділ логічно продовжує перший та розкриває правові засади публічного адміністрування національно-безпековою сферою, у якому розглянуто як ґенезу законодавства, так і сучасний стан законодавства щодо регулювання відповідною сферою. Структурну-понятійну характеристику національно-безпековою сферою здійснено у третьому розділі, де охарактеризовано об’єкт публічного адміністрування та послідовно розглянуто кожну із галузей сфери – галузі національної безпеки і оборони, закордонних справ, внутрішніх справ, юстиції та публічної служби. Суб’єктам публічного адміністрування присвячено четвертий розділ, у якому розглянуто систему суб’єктів публічного адміністрування національно-безпековою сферою, охарактеризовано особливості статусу суб’єктів публічного адміністрування національно-безпековою сферою вищого рівня, центрального та місцевого рівня. Зміст публічного адміністрування національно-безпековою сферою, а саме форми і методи публічного адміністрування, контрольно-наглядову діяльність, а також сучасний стан здійснення публічного адміністрування розкрито у п’ятому розділі. Тож зміст роботи дозволяє цілісно та послідовно розкрити усі аспекти обраної теми із визначенням загальнотеоретичних засад, аналізу законодавства, характеристиці елементів публічного адміністрування та його функціонування.
Характеризуючи монографію в цілому, необхідно відмітити її наукову та новизну, цілісність, актуальність; авторський підхід обумовлює цікавий стиль викладення матеріалу. Теоретичний матеріал аргументовано відповідними посиланнями на доктринальні та нормативні джерела, що дає змогу самостійно ознайомитись з окремими питання розглядуваних тем. Також заслуговують на увагу численні посилання на джерела зарубіжних авторів.
Цікавою є пропозиція автора розглядати публічне адміністрування як результат еволюційного розвитку державного управління, що обумовлюється розвитком соціально-організованого суспільства, та яке характеризується зростаючим рівнем демократичності та відкритості, зменшенні безпосереднього розпорядництва та імперативів, зосередженні на сервісній складовій. Такими, що містять наукову новизну, є запропоновані автором визначення базових категорій монографії.
Загалом, коло науково-практичних питань, які розглядаються у монографії, є надзвичайно широким. Безумовно, це свідчить про її високий рівень та науковий інтерес. Разом з тим, велика кількість питань, які зачіпаються у монографічному дослідженні, самі по собі можуть бути розглянуті на дисертаційному рівні. У подальших дослідженнях хотілося б, щоб автор більш детально запинився на характеристиці правового статусу місцевих органів публічної влади як суб’єктів публічного адміністрування, а також аналізи матеріалів їх практичної діяльності.
Отже, монографія К.В. Бондаренко “Публічне адміністрування національно-безпековою сферою в Україні: теоретико-правові та організаційні засади” є комплексною науковою працею, виконаною на актуальну тему, має наукову й практичну цінність. Думається, що результати дослідження можуть бути використані при викладанні курсів “адміністративне право”, “публічне адміністрування”, а також в теоретичних дослідженнях з проблем національної безпеки та публічного адміністрування.
Професор кафедри адміністративного та інформаційного права
Навчально-наукового інституту права, психології та інноваційної освіти
Національного університету “Львівська політехніка”,
доктор юридичних наук, професор Л. Чистоклетов
~~~~~~~~~~~~ * * * ~~~~~~~~~~~~~
