САВІНОВ О.М., Математична формалізація підготовки льотного складу як засіб обґрунтування діючих нормативних документів

САВІНОВ О.М.,

кандидат технічних наук, доцент,

Національний авіаційний університет

 

 

        Постановка проблеми. Згідно прогнозів до 2018 року в світі очікується дефіцит 200 000 пілотів та 400 000 технічних фахівців, що є безпрецедентним для історії авіаційної галузі [1]. Задача для світової авіаційної спільноти: залучити та утримати компетентний персонал, виховувати нове покоління авіаційних фахівців, створити надсучасну систему підготовки пілотів, авіадиспетчерів, технічного та управлінського персоналу. Питання наявності компетентних людських ресурсів є ключовим для реалізації Глобального плану забезпечення безпеки польотів, стратегії розвитку світової авіатранспортної галузі. Першим кроком реалізації ініціатив щодо підготовки нового покоління авіаційних спеціалістів (NGAP) стало створення у травні 2009 року на рівні ІСАО Цільової групи NGAP. В одному з висновків групи акцентується увага на тому, що нормативні рамки повинні забезпечувати можливість використання сучасних методологічних та технічних засобів підготовки персоналу, які орієнтовані на кваліфікаційні вимоги, ґрунтуються на накопиченому досвіді та широко використовують засоби моделювання. Група NGAP визначила, що необхідно на міжнародному рівні розробити кваліфікаційні вимоги та на їх базі проводити атестацію та видачу свідоцтв авіаційному персоналу відповідно до інших діючих документів [2].

        Аналіз останніх досліджень і публікацій. На основі базових вимог (мінімальних стандартів) щодо рівнів кваліфікації пілотів, досвіду, порядку підготовки, видачі і визнання свідоцтв (Додаток 1 до Чиказької Конвенції) [2] побудовані відповідні американські та європейські вимоги [3], які використовуються національними авіаційними адміністраціями держав світу. В [2] встановлюються рівні компетенції пілота багаточленного екіпажу, для оцінки рівня знань та навичок якого пропонується використовувати критерії ефективності [4]. Документ пропонує методику розробки навчальних програм для отримання свідоцтва пілота багаточленного екіпажу (MPL), яка базується на кваліфікаційному підході. Але вимоги перелічених нормативних документів носять декларативний характер, що не дозволяє обґрунтовувати оптимальні рішення щодо стратегії навчання льотчиків. Процеси навчання є динамічними и високо коштовними. Отже виникає потреба пов’язування показників якості та вартості навчання в єдиній процедурі...