ЦИМБАЛЮК В.С., Інформатика як об’єкт правовідносин

Цимбалюк В.С.,

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник

 

 

        Постановка проблеми. У порядку постановки проблеми в загальному вигляді пропонується звернути увагу на застосування у нормативно-правових актах органів державної влади та у наукових і навчальних джерел такої категорії як інформатика.

Статус інформатики в Україні визначається на рівні Основного закону. Тобто як правова категорія інформатика має конституційно-правовий статус. Згідно пункту 12 статті 92 Конституції України [1] серед суспільних відносин, що визначаються виключно законами України, зазначено: “організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організація державної статистики та інформатики”.

        На реалізацію зазначених конституційних положень в Україні були прийняті відповідні спеціальні закони. Для прикладку можна зазначити такі: “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.90 р. № 509-XII [2], “Про міліцію” від 20.12.90 р. № 565-XII [3], “Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України” від 23.02.06 р. № 3475-IV [4], “Про державну службу” від 16.12.93 р. № 3723-XII [5], “Про державну статистику” від 17.11.92 р. № 2614-XII [6]. Проте у жодному із зазначених та інших законодавчих актів немає формулювання сутності та змісту інформатики. Також в Україні немає і спеціального законодавчого акта, де б окремо в повному обсязі визначалася інформатика як спеціальний об’єкт правовідносин.

        Це дає можливість тлумачити інформатику на розсуд будь-якій особі чи органу державної влади так, як забажається. Стосовно доктринальних, наукових тлумачень таке цілком можливе. Але стосовно органів влади тлумачення інформатики обмежується положеннями статті 6 Конституції України, де зазначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межі і відповідно до законів України…

 

Повний текст статті.