© Державна наукова установа “Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України”, 2021
Ми будемо Вам вдячні, якщо при використанні матеріалів сайту Ви зробите посилання на сайт ДНУ ІІБП НАПрН України.
https://doi.org/10.37750/2616-6798.2015.1(13).272618
УДК 346.34
Віхров С.А.,
|
кандидат юридичних наук. Навчально-науковий інститут історії,
етнології та правознавства ім. О.М. Лазаревського
Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка
|
||
|
|||
Постановка проблеми. Введення в Україні недержавного пенсійного забезпечення передбачено Указом Президента “Про Основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні” від 13.04.98 р. Згодом з прийняттям законів України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03 р. та “Про недержавне пенсійне забезпечення” (далі – Закон про НПЗ) воно розпочало активно впроваджуватися в якості 3-го рівня системи пенсійного забезпечення. Створювані в ході його впровадження недержавні пенсійні фонди (далі – НПФ) виконують функцію накопичення пенсійних внесків з наступним здійсненням пенсійних виплат учасникам цих фондів. Оскільки період накопичення до здійснення виплат є досить великим, НПФ використовують накопичені активи в якості інвестицій з метою отримання доходу на користь учасників фонду, виступаючи таким чином як інституційні інвестори.
Зазначене знайшло офіційне визнання у ст. 2 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.06 р. Нині за офіційними даними в Україні провадять діяльність 74 НПФ, а загальна сума їх активів на початок 2014 року складала 2,13 млрд. грн. [1].
|
© Державна наукова установа “Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України”, 2021
Ми будемо Вам вдячні, якщо при використанні матеріалів сайту Ви зробите посилання на сайт ДНУ ІІБП НАПрН України.
01024, Україна, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 3
тел/факс (044) 235-22-90
E-mail: pravo@ippi.org.ua
WWW: ippi.org.ua