|
Постановка проблеми. На тепер у світі склалася певна система міжнародно-правового регулювання суміжних прав, яка безпосередньо впливає і на європейське суміжне право [1], оскільки, зокрема, норми міжнародного права становлять основу правової системи Євросоюзу [2, с. 61], і формує міжнародні, в тому числі європейські, стандарти права інтелектуальної власності, в тому числі авторських і суміжних прав. Таким чином, дослідження правової бази зазначених міжнародних стандартів, в тому числі і в контексті євро інтеграційних прагнень України, є актуальним.
Аналіз останніх досліджень. Міжнародно-правове регулювання суміжних прав в контексті впливу на Україну досліджено у низці робіт [3 – 6 та ін.]. Однак, ці дослідження, як правило, містять опис окремих актів та/або цитування їх окремих частин (згідно з метою дослідження автора). Системного дослідження сукупності актів в порівнянні один із одним та з українським законодавством не здійснювалося.
Метою статті є системне дослідження міжнародно-правових актів щодо регулювання суміжних прав в порівнянні з українським законодавством.
Виклад основного матеріалу. А. Абдуллін [1] зазначає, що в даний час у світі склався цілий комплекс міжнародно-правових угод універсального характеру, що стосуються інтелектуальної власності. Нині в цей комплекс входить ряд міжнародних угод, адміністративні функції щодо яких виконують ЮНЕСКО, Всесвітня організація інтелектуальної власності (далі – ВОІВ), Світова організація торгівлі (далі – СОТ). Відповідно вважається [5], що суміжні права на міжнародному рівні регулюють такі документи, ратифіковані Україною:
1. Міжнародна конвенція про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (Римська конвенція) від 26.10.1961 р.
2. Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм від 29.10.1971 р.
3. Договір ВОІВ про виконання і фонограми (далі – ДВФ) від 20.12.1996 р…
|
