ЗОЛОТАР О.О., Електронна демократія і цифрова диктатура (ст. 16-25)

Золотар О.О.,

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник,

 НДІ інформатики і права НАПрН України

 

 

       Постановка проблеми. У сучасному світі прикметники “цифровий” і “електронний” вживаються для характеристики різних соціально-правових явищ, що пов’язані з використанням інформаційних технологій. На сьогодні у побутовому, медійному, науковому і політико-правовому вжитку зайняли важливе місце такі категорії як “електронний уряд”, “електронна демократія”, “електронні гроші”, “цифровий підпис”, “цифрові права”, “цифрові загрози”, “електронний уряд”, “цифризація” тощо. Всі ці терміни “породили” інформаційне суспільство, щодо самого факту існування якого ведеться запекла дискусія на науковому і політичному рівні, але дійсність неминуче свідчить про зміну етапу історичного розвитку людства, якому властивим було домінування промислового виробництва, на новий – де основним виробничим ресурсом стає інформація, а основними засобами виробництва і управління – інформаційно-комунікаційні технології.

     “Інформаційне суспільство”, як категорія, пройшло шлях осмислення від футурологічної і соціологічної концепцій до закріплення на державному рівні – як “одного з головних пріоритетів України” [1] і на міжнародному рівні – як можливості сягнення “економічних, соціальних і культурних переваг” [2] для людства в цілому...

 

Повний текст статті.