|
Постановка проблеми. В міру розвитку вітчизняної науки конституційного права стає очевидним, що при розгляді питання про роль та місце суддів у судовій владі недостатньо обмежуватись лише аналізом вимог, які пред’являються до суддів, принципів діяльності суддів, їхніх функції, прав та обов’язків, а також гарантій їх діяльності. Необхідно залучати до цього аналізу й інші, закріплені Конституцією та законами України елементами. Це, насамперед, такі елементи як правосуб’єктність суддів, присяга суддів, зупинення повноважень та звільнення з посади судді, підстави та порядок притягнення суддів до юридичної відповідальності та ін. Тобто предметом дослідження науки конституційного права має бути комплексний правовий інститут – конституційно-правовий статус судді. Без перебільшення можна стверджувати, що саме категорія «конституційно-правовий статус», отримавши широке визнання, є важливим науковим інструментом визначення місця та ролі судді не лише в судовій системі, а й у суспільстві та державі.
Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми. По різних напрямках досліджуваної теми існує чимала кількість зарубіжних та вітчизняних літературних джерел. Загальні питання правового статусу суддів досліджували такі вчені-правознавці як Н.П. Анікіна, Р.В. Бараннік, Н.Р. Бобечко, О.С. Захарова, Л.М. Москвич, В.Т. Нор, І.Л. Петрухін, С.В. Подкопаєв, С.В. Прилуцький, Н.С. Юзікова та ін. В науці конституційного права до питання конституційно-правового статусу суддів частково зверталися у своїх дослідженнях такі вчені-конституціоналісти, як М.Н. Баглай, Б.Н. Габричидзе, З.С. Гладун, В.С. Журавський, В.В. Копейчиков, В.В. Кравченко, О.Е. Кутафин, В.Ф. Мелащенко, В.Ф. Погорілко, О.В. Скрипнюк, О.В. Совгиря…
|
