12 травня 2020 р. Науково-дослідним інститутом інформатики і права НАПрН України спільно з Навчально-науковим центром інформаційного права та правових питань інформаційних технологій Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» проведено (у заочному форматі) науково-практичну студентську конференцію «Вплив пандемії короновірусу COVID-19 на права, свободи і безпеку людини в інформаційній сфері».
Конференцію присвячено розгляду актуальних питань захисту прав, свобод і безпеки людини в інформаційній сфері в умовах пандемії короновірусу COVID-19.
У конференції взяли участь вчені Інституту та студенти Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського.
У доповідях учасників було звернуто увагу на Міжнародні стандарти в галузі прав людини, зокрема, щодо ситуацій, пов’язаних з виникненням серйозних загроз для здоров'я населення і надзвичайних станів. Зазначалося, що при виникненні загроз життю нації є допустимими обмеження певних прав і свобод, які вводяться в законодавчому порядку.
Масштаб і гострота пандемії COVID-19 безумовно досягають рівня загрози здоров'ю населення, який може частково виправдовувати обмеження певних прав і свобод, зокрема:
– обмеження права на повагу до приватного життя;
– обмеження права на свободу та особисту недоторканність через примусове поміщення громадян в обсервації;
– обмеження права громадян на свободу пересування;
– обмеження права на свободу мирних зібрань;
– обмеження права на освіту (заборона відвідувати навчальні заклади);
– обмеження права на свободу релігії (заборона проведення релігійних заходів);
– обмеження права доступу до медичної допомоги ( тимчасове припинення проведення планових заходів з госпіталізації та планових операцій, крім термінових та невідкладних);
– інші обмеження.
Водночас, уважне ставлення до таких прав, як право не зазнавати дискримінації, і таким принципам, як прозорість і повага людської гідності, здатне забезпечити ефективне реагування в умовах неминучих в кризовій ситуації дезорганізації і порушення звичного укладу життя з меншими негативними наслідками, пов'язаними із введенням надмірно широких обмежень.
У зв'язку з цим у доповідях учасників поставали питання: чи було б звичайне законодавство достатнім, щоб впоратися із загрозою, що спричинена суспільною небезпекою; чи є заходи державної влади дійсною реакцією на надзвичайну ситуацію; чи були обмежувальні заходи використані з тією метою, для якої вони санкціонувалися; чи були передбачені гарантії проти зловживань тощо. На вказані та інші питання учасники заходу намагались знайти відповіді в ході дискусії.
Матеріали конференції.
