БАЛУХ В.С., Розвиток системи третейських судів ХІХ – на початку ХХ століття в Україні

Балух В.С.,

студент 2 курсу магістратури (кримінальне судочинство)

юридичного факультету Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

 

 

        Постановка проблеми. Завжди громада мала вагомий вплив як на публічні, так і на приватні сторони життя своїх громадян. Створення третейських судів мало об’єктивні чинники і віддзеркалювало бажання людей в першу чергу довіряти тим, до кого вони звертаються за допомогою у вирішенні суперечок. Перебираючи досвід і традиції своїх пращурів, у нас є можливість поліпшити і свій громадський устрій. Найголовніше для нас – побачити те раціональне, що було в історії нашої громади осучаснити і адаптувати до сьогоднішніх потреб.

        Історичними дослідженнями з питань альтернативного вирішення спорів займалися ряд вчених, проте в межах певного регіону окремі дослідження велися мало, що і зумовило наше звернення до аналізу третейських судів ХІХ – на початку ХХ століття.

       Метою статті є визначення історичного досвіду створення та функціонування третейських судів в Україні ХІХ – початку ХХ століття.

       Виклад основного матеріалу. Судова реформа 1864 року не залишила поза увагою питання необхідності існування ефективного механізму позасудового вирішення спорів, що дозволив би розвантажити побудовану судову систему. В даному контексті мова йде про інститут третейського суду, який в очах ініціаторів судової реформи зберігав свою актуальність. Реформаторами було відзначено: “если человек, пользующийся гражданскими правами, может располагать своим имуществом, то он тем более имеет право избрать посередника для разрешения спорного вопроса о пренадлежности сего имущества, и потому в законах следовало бы только означить сие право и установить порядок, коим третейский суд должен руководствоваться, дабы его решение получило всыю силу приговора судебного места, правительством учрежденного, но отнюдь не подчинять сего суда всем тем строгим формам, которые могут быть необходимыми или по крайней мере полезными в общих судебных местах” [1, c. 653]…

 

Повний текст статті.