|
Баранов О.А.,
|
кандидат технічних наук
|
||
|
|||
|
Постановка проблеми. Телекомунікаційний ринок в частині використання радіотехнологій все ближче наближається до кризи. Одним з факторів посилення цієї проблеми є недостатньо ефективне використання радіочастотного ресурсу, який за визначенням має обмежені можливості. Тому практично у всіх країнах ведуться дослідження з пошуку найбільш ефективної моделі використання радіочастотного ресурсу. Звичайно, всі ці моделі мають в якості основної складової законодавчу частину, яка власне є фіксатором пропонованих підходів.
В Україні законодавство у галузі регулювання використання радіочастотного ресурсу в основному було сформовано в 2000 – 2004 роках. І з тих пір практично не змінювалося. Проте, умови телекомунікаційного ринку, можливості радіотехнологій, потреби споживачів з того часу значно змінилися. Тому актуальним є розгляд проблеми реформування законодавства в галузі регулювання використання радіочастотного ресурсу за допомогою вивчення правових особливостей передачі права на використання радіочастотного спектра
Метою статті є вивчення правових моделей використання радіочастотного ресурсу та визначення правового режиму права на використання радіочастотного ресурсу в вітчизняному законодавстві.
Викладення основного матеріалу. Перш за все, доцільно в інтересах даної статті визначитися з такими основними термінами, як “радіохвилі”, “частота”, “радіочастота”, “радіочастотний ресурс”, “радіочастотний спектр”, оскільки у спеціальній літературі вони часто використовуються як синоніми.
У Регламенті радіозв’язку надані наступні визначення [1, с. 27]:
|
|||
