DOI: https://doi.org/10.37750/2616-6798.2019.1(28).221308
УДК 681.3:004.6+314.1
|
БРАЙЧЕВСЬКИЙ С.М.,
|
кандидат фізико-математичних наук
|
||
|
|||
|
Постановка проблеми. Швидкий розвиток сучасних інформаційних технологій породжує нові виклики і нові ризики, що потребують ретельного вивчення. До їх числа відносяться і проблеми правового регулювання, пов’язані з використанням Інтернету речей (далі – IoT) [1]. Вони пов’язані з наявністю (принаймні,гіпотетичною) в поведінці систем IoT елементів соціальної поведінки [2]. Питання про природу соціальних відносин між людиною та технологічною системою є, взагалі кажучи, досить нетривіальним. В пропонованій роботі ми не маємо наміру обговорювати цю проблему в повному обсязі.
Ми не торкатимемось питань розумності машини, наявності у неї свідомості тощо. З практичної точки зору важливо те, що сучасні технологічні системи можуть призводити до наслідків, що однозначно не витікають із їх будови та тих задач, які перед ними ставить людина. Через це людина не в змозі відповідати за них. Ці наслідки не мають нічого спільного зі “свободою волі” машини і насправді викликані специфічними особливостями її функціонування. Але вони, по суті, відіграють таку ж роль, як і свідомі дії індивіда. Саме в такому розумінні ми говоримо про необхідність правового регулювання відносин людина – машина...
|
|||
