УДК 1:340.1:316.324.8
|
Брижко В.М.,
|
кандидат юридичних наук (Doctor of Philosophy), с.н.с.,
Заслужений винахідник республіки
|
||
|
|||
|
Постановка проблеми. Робота є продовженням дослідження за темою “Філософія інформаційного права” (див. [1 – 3]) в контексті проблематики узагальнення філософсько-гуманітарного і теоретичного знання про право як специфічну форму соціального буття людей і нормативного впорядкування суспільних відносин в інформаційній сфері.
Метою статті є визначення суті та змісту основних понять гносеології та її значення для наукового становлення інформаційного права.
Виклад основного матеріалу. Гносеологія (від давньогрец. γνῶσις – “пізнання”, “знання” і λόγος – “слово”, “мова”) – це розділ філософських знань, в якому досліджуються можливості пізнання людиною світу і самої себе, рух пізнання від незнання до знання, природа знань самих по собі і в співвідношенні з пізнаваними предметами [4].
З погляду наукового пізнання (закономірностей, властивостей, явищ) використовується термін епістемологія (від давньогрец. ἐπιστήμη – “наукове знання, наука”, “достовірне знання” і λόγος – “слово”, “мова”) [5]. Основні проблеми наукового пізнання – проблеми істини і сенсу, методів, принципів, суті, форм, критеріїв пізнання (наука, релігія, мистецтво, ідеологія, здоровий глузд), розуміння і пояснення. Основні поняття – “відчуття”, “свідомість”, “розум”, “інформація”, “знання”.
Для будь-якої науки найважливішим засобом отримання інформації і знань є логіка правильного мислення людини в пізнанні дійсності. Сучасна логіка включає два основних відносно самостійні напрями – логіку формальну і логіку діалектичну.
Одне з питань, яке завжди супроводжувало науку, – чи пізнаваний світ у принципі? Відповіді на нього у представників різних філософських течій різні:
|
|||
