https://doi.org/10.37750/2616-6798.2012.1(4).271722
УДК 340.5(075.8)
|
Брижко В.М.,
|
кандидат юридичних наук (DoctorofPhilosophy), с.н.с.,
Лауреат премії науково-техничної творчості (1986 р.),
Заслужений винахідник республіки (1987 р.)
|
||
|
|||
|
Постановка проблеми. На початку XVII століття Френсіс Бекон зазначав – “собственное национальное законодательство не может служить критерием оценки самого себя” [1, с. 12]. У сучасних умовах активності інтеграційних процесів ця думка орієнтує на відбір та впровадження в національне законодавство кращих зразків зі світового досвіду впорядкування суспільних відносин (тобто – на адаптацію до міжнародних правових стандартів), що визначає тенденцію на уніфікацію правових систем та є свідченням про важливість порівняльного правознавства(компаративістики) для розвитку юридичної науки.
У питаннях наближення правової системи України до міжнародних та європейських правових стандартів в умовах формування так званого електронно-інформаційного простору та інтеграції України у світовий інформаційний простір важливим є те, що в соціально-економічних процесах сучасності інформаційне право все впевненіше посідає якщо не провідне, то принаймні важливе місце. Це пояснюється тим, що основний предмет (об’єкт) інформаційних відносин – “інформація” – визначає життя людини, суспільні відносини та функціонування всієї соціальної системи. Інформація є основою та засобом визначення і вирішення проблем правового впорядкування та регуляції суспільних відносин щодо життєдіяльності людини, приватноправової сфери і державного управління. Без інформації не існує визначеності у правових відносинах будь то право цивільне, господарське, адміністративне, фінансове, житлове, космічне тощо.
Виходячи з зазначеного і враховуючи розвиток інтеграційно-глобальних процесів за умов поширення у використанні новітніх інформаційних технологій і транскордонних мереж, інформаційне законодавство України потребує активнішої роботи щодо його порівняння з кращими світовими зразками та адаптації до принципів упорядкування інформаційних відносин, визначених, зокрема, європейськими правовими стандартами.
Аналіз наукових джерел і публікацій. Порівняльно-правовий метод почав застосовуватися в глибокій старовині. Платон порівнював закони різних грецьких полісів. Його учень, Аристотель, щоб зробити висновки про закономірності політичної організації, зібрав, порівняв і проаналізував “конституції” 158 грецьких і варварських міст…
|
|||
