ДЗЬОБАНЬ О.П., До питання про інституціоналізацію комунікаційного простору

DOI: 

https://doi.org/10.37750/2616-6798.2012.1(4).271743

УДК 1:316.4

Дзьобань О.П.,
доктор філософських наук, професор,
професор кафедри філософії Національного університету
“Юридична академія України імені Ярослава Мудрого”  
 
 
Анотація. Проаналізовано можливості інститутів комунікаційного простору як певних рушійних сил розвитку суспільства.
Ключові слова: комунікація,комунікаційний простір, інституціоналізація, соціокод, хронотоп.
Аннотация. Проанализированы возможности институтов коммуникационного пространства как определенных сил развития общества.
Ключевые слова: коммуникация, коммуникационное пространство, институционализация, социокод, хронотоп.
Summary. Possibilities of institutes of communication space are analysed as certain forces of development of society
Keywords: communication, of communication space, instytutsyonalyzatsia, sotsyokod, khronotop.
 
 
        Постановкапроблеми. XXI століття характеризується істотним прогресом у комунікації, який виразився у тому, що склалися нові види комунікаційної діяльності; за допомогою цих нових видів стали складатися й нові комунікаційні відносини людей; змінився зв’язок комунікації з виробничою й культурною діяльністю.
Аналіз наукових джерел і публікацій свідчить про те, що сьогодні в центрі досліджень ставиться сфера знань про процеси, які протікають у сфері комунікації, що відкриває шлях до вирішення комунікаційних проблем суспільства, зокрема через усвідомлення інституціоналізації комунікаційного простору.
        Метоюстатті є аналіз можливостей інститутів комунікаційного простору як певних рушійних сил розвитку суспільства та доповнення наукових уявленень, що склалися у цій сфері.
        Виклад основних положень. Суспільство у принципі є організованим на інституційній основі і являє собою систему інститутів, що представляють, за визначенням Д. Норта, по-перше, правила й норми поведінки, які структурують повторювані взаємодії між людьми, і, по-друге, механізми, які забезпечують виконання правил. Іншими словами, інститути – це “створені людиною обмежувальні рамки, які організують взаємини між людьми” [1, с. 73]. Суспільство поза інститутами неможливе, як неможливе соціальне життя поза правилами. Тому той або інший соціальний інститут – це не просто структурна частина суспільного організму, а частина системи соціальних інститутів.
        У науковій літературі “інституціоналізація” (від лат. – встановлювати, фундувати) визначається як утворення стабільних зразків соціальної взаємодії, заснованої на формалізованих правилах, законах, звичаях і ритуалах…
 
 
 
 

 

Видання НДІІП