ГЛАДКІВСЬКА О.В., Вимоги до нормативно-правової термінології

Гладківська О.В.,

кандидат фізико-математичних наук,

старший науковий співробітник,

головний науковий співробітник НДІ інформатики і права

Національної академії правових наук України

 

 

        Постановка проблеми. Головною одиницею термінології (найменшою її складовою частиною) є слово, тому концепція слова-терміна займає в термінології найважливіше місце: “саме терміни несуть основне смислове навантаження у спеціальному тексті. Досить згадати, що інформаційна характеристика документа, ті координати, за якими його слід шукати в безмежному морі інформації і які представлені в пошуковому образі даного документа – це набір ключових слів (читай – термінів), що виражають поняття описуваної предметної області” [1].

     Що стосується юридичної термінології, то вона є особливою завдяки своїй універсальності, адже будь-яка суспільна діяльність тісно пов’язана з правом та законодавством. Чітке визначення та однозначне тлумачення юридичних термінів є надзвичайно важливою умовою становлення правової держави, сприяє вдосконаленню законопроектній діяльності, ефективній реалізації законодавчих актів, створює умови для їх упорядкування та систематизації законодавства. Щоб виконувати свої функції, термін має задовольняти вимоги, що науково обґрунтовані та законодавчо закріплені.

       Як свідчить практика законопроектування, проблеми формулювання термінологічних вимог, впорядкування термінологічного апарату не можна вважати вичерпними. Так, до прикладу, Ткачук А. вважає, що неналежна увага, яка надається нині питанню термінології та нормативних дефініцій в українському законодавстві, має історичне підґрунтя, і називає такі основні питання, що виникають у зв’язку із застосуванням термінології в законодавстві [2, c. 219]:

    Отже, дослідження вимог (характеристик) до термінів, використовуваних у законодавстві, досі залишається актуальним питанням.

 

Повний текст статті.