КОЛЯДЕНКО П.Л., Теоретичні основи визнання дистанційної комунікації об’єктом правового забезпечення

DOI: 

https://doi.org/10.37750/2616-6798.2013.1(7).272222

УДК 316.776

КОЛЯДЕНКО П.Л.,
радник дирекції Науково-дослідного інституту правової
інформатики Національної академії правових наук України
 
Анотація. У статті досліджуються основні філософські, соціологічні та правові концепти бачення дистанційної комунікації у якості об’єкта правового регулювання, а також у якості способу здійснення суспільних відносин в інформаційному суспільстві.
Ключові слова: інформаційне право, дистанційна комунікація, інформаційне суспільство, інформація, ІКТ, спілкування, інформаційна інфраструктура
Аннотация. В статье исследуются основные философские, социологические и правовые концепты видения дистанционной коммуникации в качестве объекта правового регулирования, а также в качестве способа осуществления общественных отношений в информационном обществе.
Ключевые слова: информационное право, дистанционная коммуникация, информационное общество, информация, ИКТ, общение, информационная инфраструктура.
Summary. The paper examines the main philosophical, sociological and legal concepts of vision remote communication as a subject of legal regulation as well as the method of application of public relations in the information society.
Keywords: information law, distance communication, information society, information, ICT, communication, information infrastructure.
 
        Постановка проблеми. Сучасне законодавство України не містить визначення поняття “дистанційна комунікація” (далі – ДК) як правової категорії. У той же час велика кількість інформаційних відносин у сучасному суспільстві здійснюється з використанням ДК. Виникає питання: чи має ДК претендувати на власну правову дефініцію в сучасних умовах формування і розвитку у нашій країні інформаційного суспільства?
        Сталий розвиток інформаційного суспільства обумовлений піднесенням на рівень ресурсно-ціннісної бази соціально-економічних відносин інформації, знань та інформаційно-комунікаційних технологій [1, c. 6; 2, c. 125; 3, c. 125; 4, c. IX]. Виникнення і розвиток нових сфер виробництва, побудованих на інформаційних технологіях, широке використання ресурсів інформаційного простору у найважливіших сферах державного управління і життя суспільства [5, c. 6], керування інформаційною інфраструктурою [6, с. 5-11] під впливом ідеології інформаціоналізму [1, c. 4] виводять суспільство на новий рівень миттєвої передачі інформації, який неможливий без ДК.
        Формування і розвиток у сучасному світі ДК неоднакові: інформаційно-розвинуті країни світу здатні забезпечити високий рівень інформатизації життєдіяльності суспільств, групування у мережні спільноти і зосередження людських ресурсів навколо обробки інформації [4, c. 1], у той час, як країни бідніші такі процеси здійснюють повільно. На жаль, в Україні ці процеси відбуваються невпорядковано і спізніло, внаслідок чого наша держава відстає від загальносвітового та європейського рівня економіки, інститутів громадянського суспільства та трансформації суспільної свідомості [1, c. 13] в цілому…
 
 

 

Видання НДІІП