КОРЧЕВНА Л.О., Категорія “право” в ученнях німецької класичної філософії

Корчевна Л.О.,

доктор юридичних наук, професор,

Одеський національний університет ім. І. Мечникова

 

 

        Постановка проблеми. У сучасній вітчизняній юридичній літературі під механізмом правового регулювання розуміють систему юридичних засобів, які забезпечують упорядкованість суспільних відносин правом. До його елементів відносять норми права, юридичні факти, правовідносини, акти застосування права і реалізації суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. Однак за умов гуманітаризації теоретичних знань про державу і право правомірність цього викликає сумніви.

       Радянська наука ототожнювалася з природничими науками взагалі, внаслідок чого правознавство знаходилось в одній низці з природознавством. Таке розуміння було зорієнтоване на причинно-механістичну картину світу, згідно з якою вважалося, що усі явища викликаються причинами і оцінюються відповідно до законів механіки. Ця картина склалась в епоху Просвітництва, коли з природничих наук була вилучена метафізика. Відкрита у той час всезагальність причинного зв’язку дозволяла робити припущення, що каузальний закон є всезагальним законом природи, а досягнення техніки давали підстави вважати, що все підпорядковане законам механіки, людина ж відіграє роль гвинтика.

        Минуле століття характеризувалося онтологічною революцією у розумінні наукового пізнання. Було доведено, що пізнавальне відношення є відношенням буття і що пізнання крім суто інтелектуального, логіко-гносеологічного дискурсу охоплює й волю, і чуття людини (її переконання, оцінки, страждання). Згідно з сучасною онтологією реальний світ у собі є не простим, а всебічно розширеним. У ньому зводяться один над одним чотири шари буття, нижчий з яких завжди стає опорою для вищих.

        Найнижчий шар охоплює космос як сукупність усіх фізичних утворень – від атома до величезних систем, про які ми дізнаємося з астрономії. Другим шаром є царство органічного, плинність якого дуже мала порівняно з космосом за протяжністю, але набагато переважає його за рівнем буття й автономності. Над організмом, спираючись на нього і водночас будучи цілком самостійним, підноситься світ душі (психіка в цілому й свідомість зокрема). А над ним знаходиться духовне життя (світ ідей), яке утворює загальну сферу, становлення якої поєднує покоління…

 

Повний текст статті.