|
КРАСНОСТУП Г.М.,
|
кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник,
Науково-дослідний інститут інформатики і права
Національної академії правових наук України
|
||
|
|||
|
Постановка проблеми. Ефективність формування та реалізації державної інформаційної політики залежить від врахування досвіду інших країн у цій сфері.
Питання європейської інтеграції віднедавна постійно перебувають у колі наукових інтересів багатьох вітчизняних науковців. Останні дослідження та публікації фахівців у сфері інформаційного права, зокрема, Баранова О.О., Іванова В.Ф., Шевченка Т.С. свідчать, що вони зробили значний внесок у дослідженні правового регулювання організації діяльності засобів масової інформації європейських країн.
Разом з цим, більш глибокого дослідження потребує досвід східних країн з правового регулювання сфери телебачення і радіомовлення.
На сьогоднішній день в Україні зареєстровано дані про 1693 телерадіоорганізації та суб'єкта інформаційної діяльності. При цьому державний сегмент сфери телебачення і радіомовлення становить не більше 2,5 % від загальної кількості телерадіоорганізацій. Зовсім іншою ситуація є в Китайській Народній Республіці, де власником всіх телерадіокомпаній є Уряд.
Метою статті є дослідження сучасного стану китайського телебачення та радіомовлення, розвитку нових медіа в Китаї, а також визначення напрямів для поглиблення співпраці між нашими країнами.
Виклад основних положень. Китайське телебачення досить різноманітне.
Формування та реалізація державної політики Китаю у сфері телебачення і радіомовлення здійснюється Головним державним управлінням радіомовлення, кінематографії та телебачення Китайської Народної Республіки, яке має статус міністерства.
Сьогодні можна визначити наступні особливі риси китайського телебачення:
· власником всіх телерадіокомпаній є Уряд;
· телебачення є рупором правлячої партії та Уряду…
|
|||
