|
Марущак А.І.,
Мозолевська О.М.,
|
доктор юридичних наук, професор
здобувач наукового ступеня НДІІП НАПрН України
|
||
|
|||
|
Постановка проблеми. Проблематика інформаційної правосуб’єктності є актуальною як для теорії інформаційного права України, так і з огляду на практичні питання реалізації інформаційних прав і виконання інформаційних обов’язків.
Розгляд питання про інформаційну правосуб’єктність місцевих загальних судів та їх суддів розпочнемо з аналізу теоретичних положень галузевих юридичних наук та інформаційного права щодо цієї проблематики.
У теорії права правосуб’єктність розглядають як здатність учасника суспільних відносин виступати у якості суб’єкта права, повноправного учасника правових відносин. Суб’єкт вступає у правові відносини з іншими суб’єктами, реалізує чи набуває права та виконує обов’язки, несе юридичну відповідальність. Відповідно, дослідники теорії права пропонують включати до обсягу правосуб’єктності “обумовлені нормами права правові якості суб’єкта: а) мати права та обов’язки, а у випадках, визначених законом, повноваження; б) здійснювати та/або реалізовувати (набувати, виконувати) права, обов’язки або повноваження; в) нести юридичну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх обов’язків“ [1, с. 17]. Дійсно, структуру правосуб’єктності складають правоздатність і дієздатність, які є основою здатності учасників суспільних відносин набувати ознак суб’єкта права і суб’єкта правовідносин, а також деліктоздатність. Правосуб’єктність формується на основі норм права, у випадку з місцевими загальними судами і їх суддями – на основі норм, закріплених у процесуальних законах, законодавстві про судову систему і статус суддів. У цих законах передбачається здатність місцевих загальних судів і їх суддів володіти і реалізовувати систему повноважень, а також нести юридичну відповідальність за неналежне виконання правових приписів...
|
|||
