МЕЛЬНИК К.С., Теоретико-правовий зміст терміна “персональні дані”

МЕЛЬНИК К.С.,

здобувач наукового ступеня кандидата юридичних наук,

начальник управління юридичного забезпечення

Державної служби України з питань захисту персональних даних

 

Анотація. У статті проведено комплексний аналіз терміна “персональні дані” згідно  європейським підходом до формування та визначення його правового змісту. Запропоновані оптимальні шляхи його удосконалення в законодавстві України.

Ключові слова: персональні дані, захист персональних даних, ідентифікація, удосконалення законодавства.

Аннотация. В статье проведен комплексный анализ термина “персональные данные” в соответствии с европейским подходом к формированию и определению его правового содержания. Предложены оптимальные пути его усовершенствования в законодательстве Украины.

Ключевые слова: персональные данные, защита персональных данных, идентификация, усовершенствование законодательства.

Summary. The law nature of the term “personal data” according to European way of formation and determination of its law context is analyzed in the article. The optimal ways for improvement of Ukrainian legislation are proposed.

Key words: personal data, personal data protection, identification, improvement of legislation.

 

       Постановка проблеми. Інститут захисту персональних даних пройшов динамічний та тривалий шлях свого становлення, однак є достатньо молодим у правовому значенні. Його формування значною мірою пов’язано з розвитком конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема з правом особи на недоторканність приватного життя, що  є одним із основоположних принципів світових демократій та знайшло своє відображення у багатьох міжнародно-правових актах. Це право як юридична категорія зародилося в США. В англійській мові всі сторони приватного життя позначаються єдиним терміном “privacy” (з англ. – приватне життя, приватність), який не має буквального перекладу  українською мовою.

      Починаючи з 90-х років ХХ століття в документах Європейського Союзу активно використовується термін “право на захист даних” (з англ. – right to data protection). На своєму засіданні 4 липня 1999 року у Кельні Рада Європейського Союзу ухвалила рішення про підготовку проекту Хартії основних прав Європейського Союзу. У зв’язку з цим Робоча група Статті 29 Директиви ЄС 95/46/ЄС, підтримуючи рішення Ради ЄС, ухвалила 7 вересня 1999 року рекомендацію, якою запропонувала включити право на захист персональних даних до європейського “каталогу фундаментальних прав” [1].

        Україна, прагнучи дотримуватись європейських стандартів у частині захисту права людини на недоторканність її приватного життя, ратифікувала у 2010 році Конвенцію Ради Європи № 108 про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних 1981 року [2] та Додатковий протокол до неї щодо органів нагляду та транскордонних потоків даних 2001 року [3]…

 

Повний текст статті.