О.Г. КОМІСАРОВ. Щодо видів інформаційних ресурсів охорони громадського порядку за законодавством України

Побудова правової Української держави на сучасному етапі потребує удосконалення правового регулювання переважної більшості суспільних відносин, які, у свою чергу, складають зміст громадського порядку. Вирішення проблем попередження і припинення правопорушень значною мірою залежить від рівня організації і, безпосередньо, наявності достатньої кількості відомостей щодо стану громадського порядку.

Вирішення такого завдання у зв'язку із складністю та багатогранністю цього явища, необхідністю задоволення матеріальних та духовних потреб людини тощо до сьогодні не знайшло відображення у наукових дослідженнях вітчизняних авторів. Так, у роботах С.Г. Братель, В.А. Грабельникова, О.В. Джафарової, Д.С. Каблова, Я.М. Когут, І.М. Копотуна, М.В. Корнієнко, М.І. Логвіненко, М.В. Лошицького, В.А. Молотай, О.М. Музичука, Ю.С. Небеського, А.С. Поклонського, А.В. Сергєєва, А.В. Серьогіна, О.І. Ульянова, Д.П. Цвігуна О.Г. Яреми досліджені лише окремі практичні аспекти охорони громадського порядку різними суб'єктами, переважно органами внутрішніх справ, без урахування значення та масштабності інформаційного забезпечення такої діяльності. Таким чином, доцільним та практично необхідним є розгляд окремих інформаційних рівнів (масштабів) правого регулювання охорони громадського порядку.

Якщо розглядати ситуацію, що склалася у національному законодавстві щодо правового регулювання проблеми охорони громадського порядку з позиції системного підходу, можна визначити дві ключові підсистеми охорони громадського порядку - підсистему охорони статичного громадського порядку й підсистему охорони динамічного громадського порядку. Цілісність обох підсистем охорони громадського порядку обумовлюється законністю інтересу особи на потрапляння у межі певного ареалу (громадського місця) або виходу за такі межі з подальшим закріпленням охорони такого інтересу в нормах адміністративного, цивільного та кримінального законодавства.

Щодо першої доцільно виділяти існування особливого режиму, який не залежить від поведінки особи та реалізації нею власних законних інтересів, пов'язаного із поняттям "громадське місце". У цьому випадку національне законодавство містить характеристику окремих громадських місць, наприклад, стадіонів чи вулиць, та фіксацію правил поведінки у цих межах. Також перебування особи в цих межах передбачає збір та обробку нею достатньої кількості інформації щодо правил поведінки для юридичної кваліфікації останньої. Отже, необхідною умовою охорони статичного громадського порядку є детальна інформація щодо правил поведінки та загальна інформація щодо меж громадського місця…