УДК 342.7:343.12:342.1(480)
|
Полетило К.С.,
|
кандидат юридичних наук
|
||
|
|||
|
Постановка проблеми. Прагнення України інтегруватись до Європейського Союзу (далі – ЄС) потребує вдосконалення чинного законодавства (у тому числі в інформаційній сфері) та переорієнтування роботи судів, яка узгоджувалася б із демократичними традиціями країн Європи. Це сприятиме тому, що кількість звернень громадян України до Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) суттєво зменшиться. В якості прикладу країни, де число звернень громадян до ЄСПЛ мале, обрано Республіку Фінляндію (далі – Фінляндія).
Проблема захисту інформаційних прав людини і свобод у судах країн ЄС порушувалася В.В. Костицьким, В.І. Манукяном, П.М. Рабіновичем, С.В. Шевчуком та ін. Проте спеціальних досліджень, присвячених захисту інформаційних прав і свобод людини в судах Фінляндії, немає.
Метою статті є визначення можливостей фінської та української конституцій на предмет захисту інформаційних прав людини і свобод у суді.
Виклад основного матеріалу. У Фінляндії чинною є Конституція 2000 року [1]. З 1995 року Фінляндія є членом ЄС. Державний устрій Фінляндії – парламентська демократія (§ 24); державна влада належить народу (§ 2); реалізовано поділ влади на законодавчу (здійснюється однопалатним Парламентом (§ 24)), виконавчу (Парламентом та Державною радою) та судову (незалежними судами) (§ 3). З метою забезпечення прав людини Фінляндія бере участь у міжнародному співробітництві. Підтвердженням сказаному є конституційна норма: “Фінляндія бере участь у міжнародному співробітництві з метою забезпечення миру і прав людини, а також суспільного розвитку” (Гл. 1, § 1).
Основні права людини і свободи в Конституції Фінляндії гарантовані главою 2 “Основні права”. Базовими нормами цієї глави є рівність усіх людей перед законом (§ 6), право кожного на життя та особисту свободу, на недоторканність та безпеку (§ 7)… |
|||
