РАДУТНИЙ О.Е., Штучний інтелект як суб’єкт злочину (ст. 106-115)

УДК 004.8:343.22+343.412

Радутний О.Е.,
доктор філософії (Ph.D.) з юридичних наук, доцент,
доцент кафедри кримінального права № 1
Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого
 
 
Анотація: В статті досліджуються питання про можливість визнання штучного інтелекту (електронної особи) суб’єктом кримінально-правових відносин та суб’єктом злочину, потенційних інформаційних та інших загроз з боку штучного інтелекту, можливість збереження контролю на останнім, зв’язок інформаційної безпеки з дослідженнями штучного інтелекту та їх результатами.
Ключові слова: штучний інтелект, об’єкт робототехніки, суб’єкт злочину, електронна особа, заходи кримінально-правового характеру щодо електронних осіб, криптовалюта, Великі Дані.
Summary: The article deals with the possibility of recognition for the artificial intelligence (electronic person) as a subject of criminal and legal relations and as a subject of a crime, potential information and other threats on the part of the artificial intelligence, maintaining control over it, link between information security and studies of artificial intelligence and their results.
Keywords: artificial intelligence, object of robotics, subject of crime, electronic person, criminal law measures for electronic persons, crypto currency, Big Data.
Аннотация: В статье рассматриваются вопросы возможности признания искусственного интеллекта (электронного лица) субъектом уголовно-правовых отношений и субъектом преступления, потенциальных информационных и иных угроз со стороны искусственного интеллекта, сохранения контроля над ним, связи информационной безопасности с исследованиями искусственного интеллекта и их результатами.
Ключевые слова: искусственный интеллект, объект робототехники, субъект преступления, электронное лицо, меры уголовно-правового характера по отношению к электронным лицам, криптовалюта, Большие Данные.
 
 
       Постановка проблеми. В теорії кримінального права прийнято описувати фізичну особу в якості суб’єкта злочину та її суспільно небезпечну поведінку за допомогою наступних ознак, які одночасно можуть бути пов’язані як з об’єктивною, так і з суб’єктивною стороною злочину: 1) здатність усвідомлювати фактичну сторону; 2) здатність усвідомлювати суспільну небезпечність свого діяння та його наслідків; 3) можливість за конкретних умов здійснення певного вибору між різними варіантами та здатність керувати своєю поведінкою (волимість діяння). М.І. Бажанов визначав волимість як здатність керувати своїми діями [10].
        До цього часу всі інші істоти вважалися і вважаються такими, що знаходяться на нижчому по відношенню до людини рівні інтелектуального розвитку, тому питання про визнання їх суб’єктами злочину в площині вітчизняного законодавства не набувало відповідної актуальності. Крім того, триває дискусія щодо можливості визнання суб’єктом злочину юридичної особи, але попри очевидність вирішення цього питання, позитивне його розв’язання вимагатиме внесення системних змін і перегляду окремих усталених положень на рівні теорії кримінального права...
 

 

Видання НДІІП

Вибрані видання